Пастелій Іван

(27 січня 1741, с. Мала Пастіль, теп. Пастілки Перечинського р-ну Закарпатської обл. — 1799, Мукачево) — педагог, історик, літератор і громадський діяч.
Після навчання працював викладачем у Мукачівській богословській школі, а також священиком.
З його історичних робіт виявлено «Історію Мукачівської єпархії» (додаток до праці М. Лучкая «Історія карпаторусів») та «Про походження русинів». У цих працях (зокрема другій) велика кількість матеріалу стосується історії закарпатських лемків. З художніх творів відомий сатиричний вірш «Піснь пастиря душевного», написаний народною лемківською говіркою. Тут перші букви кожної із строф складають прізвище автора.
Творчість І. Пастелія позитивно оцінив Іван Франко в праці «Карпаторуське письменство», назвавши Пастелія «чоловіком вільнодумним».