Закарпатський словник

У Енциклопедії Української Мови (Німчук В. В.), яку в свою чергу цитує Вікіпедія, зазначено, що Закарпатський говір, це один з архаїчних говорів карпатської групи діалектів південно-західного наріччя.

Поширений у долинах південних Карпат і правого берега р.Тиси.Основний масив говору — в межах Закарпатської області на захід від р.Шопурки та нижньої течії р.Кісви (Рахівський район) до кордону з Словаччиною, а далі — в межах Східнословацького краю Словаччини до р.Ціроки. Говірки цього типу функціонують у деяких українських селах Румунії — в долинах річок Вишави та Руськови. На сході межує з гуцульським говором, на півночі — з бойківським говором, на заході — з лемківським говором,на півдні — з румунською,угорською та словацькою мовами. Характеризується збереженням ряду давніх елементів фонетики, граматики, лексики.

Вирізняють кілька говірок: тересвянсько-річанські, або східномарамороські (о > у, є > і, ‘у: кун’, ôс’ін’, прин’ýс «приніс»), центральнозакарпатські — надборжавсько-латорицькі, березькі (о > ÿ, є > і, у: кун’, ôс’ін’, прин’ýс), західнозакарпатські — ужансько-лаборецькі, ужанські й східноземплинські (о — у, є — і, ‘у: кун’, ôсін’, прин’ýс), північнозакарпатські, або верховинські (кін’, л’ід, прин’іс).

Ну а конкретні слова ви можете побачити, якщо клацнете на будь-яку літеру алфавіту вгорі.