Ілона Зріні

Ілона ЗрініІлона Зріні - княгиня хорватського походження, національна героїня угорської історії, мати Ференца ІІ Ракоці.

Ілона Зрині прийшла до влади після смерті свого першого чоловіка Ференца Ракоці I, а потім і його матері Софії Баторі. І хоч Ілоні на той момент вже виповнилося неповні сорок років, вона була неймовірною красунею і згодом вийшла заміж за молодого й енергійного графа Імре Текелі, що провадив антиавстрійську політику. Подейкують, що її першому чоловікові бракувало необхідної на той час войовничості і рішучості і пізніше вона віддала своє серце лідерові повстанців, молодшому від неї на років.

"Відомо, що 1682 року в стінах цього замку (мається на увазі Сент-Міклош, Чинадіївський замок) відбувалося найбільше кохання, яке знало людство.

Те, яке змінило долю не тільки двох великих люблячих сердець, але й долю цілого народу… Вся Західна Європа затамувавши подих стежила за подіями, що відбувалися отут, на другому поверсі, у спальні Ілони Зріні… Сталося те, що Ілона Зріні віддала руку і серце повстанцю… За це її дуже покарали, відібрали у неї все, заточили у в’язницю, і потім вислали за межі Австро-Угорщини, де вона і померла зі своїм коханим чоловіком. Фактично з її сторони це було жертвоприношення, вона принесла в жертву все заради свого кохання. І - свого народу… І її народ це порозумів, і досі береже світлий образ цієї жінки".(с)

Весілля 39-річної Зріні і 25-річного Текелі відбулося в Паланку 15 червня 1682 року. За 8 днів гості з'їли 10 відгодованих биків, 36 телят, 20 свиней, 80 овець, чотирьох оленів, 10 косуль, шість диких кабанів, дві лані, 8 центнерів риби, 50 центнерів меду і цукру. Випили: 130 бочок червоного і 150 бочок білого вина, 40 бочок пива і 25 малих бочок польської горілки.

Що стосується політики, то тут прекрасна Ілона була наступницею першого чоловіка: ворогувала з Габсбургами. З метою укладення союзу граф Текелі виїхав до Стамбулу, але через непорозуміння його дипломатичне посольство терпить фіаско, а його самого ув'язнюють. Габсбурги негайно цим скористалися і відрядили 12-тисячне військо під керівництвом генерала Енеаса Капрарі, аби втихомирити непокірну княгиню, - а заразом і замок відібрати. Цій армії Ілона змогла протиставити лише 2 тисячі гвардійців і кілька сотень селян. І з цією жменькою захисників вона тримала облогу впродовж 3 років. Особисто віддавала накази про передислокацію артилерії, планувала вилазки розвідників, вночі перевіряла пости і дозори, а вдень лікувала поранених і готувала їжу для солдатів. Але чи не найгрізнішою зброєю цієї жінки була її краса: за однією з легенд, коли вона виходила на фортечні стіни, австрійські солдати відмовлялися стріляти, у них на таку красу рука не піднімалася.
Взагалі легенд про облогу Паланка є безліч. Згідно однієї з них, захисники фортеці роздобули зброю і боєприпаси в сусідньому Львові, вимінявши її на коштовності Ілони.
Непереборну фортецю удалося узяти лише завдяки зраді коменданта. І тут не обійшлося без романтичних історій: всьому провиною було його нерозділене кохання до прекрасної власниці замку. Отже він чи то підробив листи до графині від Текелі, чи то отруїв колодязь, словом, Ілона вимушена була капітулювати.
«Принизлива церемонія капітуляції Ілони Зріні збережена на великому полотні, яке сьогодні знаходиться в експозиції Мукачівського замку. Генерал Капрара, закинувши ногу на ногу, сидить в низькому кріслі, а перед ним стоїть велична жінка з дітьми – Ілона Зріні, її дочка Юлія і малолітній син, майбутній Ференц ІІ Ракоці.
Хоча Ілона була протестанткою, її насильно постригли в черниці. Але тут нарешті втрутився султан: немов намагаючись спокутувати свою провину за увязнення Текелі, він добився звільнення Ілони, а, коли вона приїхала до Туреччини, нагородив її спеціальною грамотою – атмане. Це єдиний в історії Туреччини випадок нагородження жінки.