Портрети історичних та політичних діячів
Юний ужгородцю! Ти відкриваєш новий розділ свого підручника, який розповість тобі про людей,що жили, працювали, творили в Ужгороді та для Ужгорода. Ти познайомишся з їх життям, творчістю, надбаннями. Можливо хтось з них буде для тебе прикладом у житті, твоїм ідеалом. Постарайся зрозуміти час, епоху, події, в котрих вони творили історію.
Михайло Балудянський
(1769-1847рр.)
1769 року 26 вересня в с. Вишня Ольшава Бардіївського округу (тепер Словаччина ) народилась людина, яка показала, яких височин можна досягти завдяки розуму. Цей закарпатець навчався в Кошицькій академії та на юридичному факультеті Віденського університету. У 1797 році захистив докторську дисертацію. Працював деканом юридичного факультету Пештського університету. Володів сімома мовами.
У 1803 році запрошений до Росії на посаду професора педагогічного інституту. Пізніше став першим ректором Петербурзького університету. В науковій роботі Балудянський відзначався цікавими працями з економіки, юриспруденції. Він чи не першим заявив, що кріпосництво є гальмом економічного розвитку Росії, пропонував проекти реформ. Щодо державної діяльності, то тут учений очолював ІІ- ий відділ імператорської канцелярії по підготовці зводу законів. Під його керівництвом було видано 15 томів систематизованих правових документів Росії. Колеги називали доброзичливо М.А. Балудянського “іноземним слов’янином ”, “котрий привертав їх увагу вченістю, невтомністю, енциклопедичністю знань”.
Помер М.А.Балудянський 3 квітня 1847рр. і похований в Троїце- Сергіївській Лаврі в Санки-Петербурзі.
Августин Волошин
(1874- 1945рр.)
Місяць березень особливим був у житті справжнього закарпатця та українця. Він прославив наш край та потрапив до золотих сторінок незалежної України.
17 березня 1874 року А. Волошин народився у сім’ї священика, дід його теж був священиком. Удома всі трималися рідної руської (української) мови, місцевих традиції та звичаїв. Після закінчення початкової школи батько відвіз сина до ужгородської гімназії, але його не прийняли, бо не володів угорською мовою, тому хлопця залишили в Ужгороді, де він у звичайній школі опанував угорську і в 1883 р. вступив до гімназії, де навчання велось угорською мовою, а руська мова була фактично “язичієм ” – сумішшю російської, церковнослов’янської та місцевої говірки.
Далі він навчався на геологічному факультеті Будапештського університету, а потім повернувся до Ужгорода, де вступив до геологічного ліцею, який закінчив у 1896 році і одружився з Іриною Петрик.
Коли ви, юні друзі, відвідаєте музей народної архітектури і побуту Закарпаття в Ужгороді, то побачите скромний дерев’яний хрест. Це могила Ірини Петрик. Де покоїться прах Августина Волошина, лосі невідомо. Повертаючись з музею ви побачите будинок дитячого садка на вулиці імені Волошина. Колись тут був сиротинець, який на власні кошти організувала Ірина Петрик. Багато доброго зробив для людей і Августин Волошин. Найперше як греко-католицький священик, як педагог, вчений, журналіст, політик.
Бращайко Юлій
(1879 - 1976)
Адвокат, закарпатський політик, організатор Хустської Народної Ради 1919р., що висловилась за приєднання Закарпаття до України, член-засновник Центральної Руської Народної Ради в Ужгороді, іменований до автономного уряду так званої Директорії Підкарпатської Русі, член багатьох культурних та економічних установ. У 1918-1919 р. очолив політичне угрупування, яке стояло на позиції об’єднання Закарпаття з Україною. У 1920 році утворив „Руську ліберальну партію. Перший голова товариства „Просвіта”, видавець газети „Українське слово” (1932-38). Прийняв активну участь в економічному розвитку краю, утворив Підкарпатський банк, очолив товариство „Надія”, товариство адвокатів Закарпаття керівний член Хустської Народної партії, міністр фінансів, промисловості і торгівлі уряду Карпатської України. Помер у радянській тюрмі.
Бращайко Михайло
(1883-1946)
Брат Юлія, правник, адвокат, журналіст, закарпатський політик і культурний діяч, організатор українського руху на Східному Закарпатті (1918-19рр.), делегат від Закарпаття до уряду ЗУНР, член Центральної Руської Народної Ради та інших установ, член Сейму Карпатської України. Навчався в Ужгородській гімназії і вивчив право у Відні. Саме він був представником від Закарпаття для переговорів з урядом ЗУНР у м. Станіслав (Івано-Франківськ) у січні 1919 р. Сприяв створенню Християнсько-народної партії, тривалий період її заступник (1923-1938 рр.), член товариства „Просвіта”, заступник сойму „Карпатської України”. Саме він на першому (і останньому засіданні сойму Карпатської України 15.03.1939 року зачитав маніфест про незалежність „Карпатської України”.
Посібник "Міій Ужгород"