Носьме целтові ногавиці!

Дев'ять роки з-за границі
Еміл возит ногавиці.
В джінсох ходит пувсела:
КРОВНи носит голова,
ЛЕВІСи - у ланковіх,
пуп - у ВІЛДКЕТах новіх,
аґроном за пувсвині
стокмив ПРЕКОНи нові.
Два гордови изабелли
дав за ДЖОРДАНС старий Бейла.
ТРАППЕРИ за гуску йдуть,
за МОНТАНА вуз дають.
Вусямдесятручна Маря
ґаті ВРАНГЛЕР на са взяла!
Кажда сільська молодиця
носит РІФЛЕ ногавиці.
У ТЕКСАСох старі жони
йдуть до церкви, як драґони.
Варош чудуєса з нас:
не село, а штат Техас!


Еміла заголосили,
поштрофали, засудили,
і границю му закрили.
Еміл уже иншак жиє:
джінси людьом з целти шиє.
Заложив коператив,
орґанізовав актив,
ножички купив, нитки,
цолшток, ґомбиці, игли.
Уже дома не жиє
- справив з хижі ательє.
Дарьмо, же готовий шити,
ниє целти - з чого жити?
Помогли'му добрі люде,
кажуть: "В Дравцьох свальба буде,
шатор там из целти правлять,
гудаки под целтов бавлять".
Ші са гості не напили,
молоду ші не гонили,
коли Еміл шатор стяг,
склав на фурик та й потяг.
Обойшов село кертами,
за хлівами, бударами,
утікав через пшеницю,
тенґерицю, команицю,
побродив парадички,
огурки і курячки,
три раз став у коровлячку,
колесом ударив мачку,
перескочив через мурик,
стратив калап, зломив фурик.
Замащений од гуна
принюс целту до двора.
Розонаджив, застрочив,
людьом ногавиці зшив.
Другий раз од голови
целту з бобика стягли.
Третій раз пушли в Горяни,
де вояки жили в станох:
за єден гордув вина,
звезли целту до двора.

Изясь джінси у селі
носять старі і малі.
Еміл став великий пан
- баранинський бізнесман.
Йдуть на експорт за границі
Емілові ногавиці.
Еміл пожичку бере,
целту вецце не краде.
Перенюс артіль у Чоп,
перейшов на хозрасчот.
Йде горі калгозний НЕП
- Буде в нас джинсовий склеп!

1987 р.