Продукція язиков
Граматична фантазія в І дії
(Вістка з газети: Міністр шкільництва скликав комісію, що мала рішити язиковий спір на Підк. Руси. Але з огляду на несприятливу погоду (атмосферу) засідання цієї комісії відложено на 10 літ зі значно збільшеним числом учасників). Діється в Празі 1941 р.
Предсідатель:
Мілі панове а дамі!
Рачте, просім,
урчіт самі —
Які язік мусі міт
Подкарпаторускі лід.
Один автономіст:
Наши славньї педагоги
И карпатски филологи
Бізонь ипен дєсать лет
Кликають на цєлий свєт:
Чеги — нос свой не втручайте,
Автономію нам дайте!
Собственньїй у нас єсть нос,
Даби разрєшіть вапрось.
Один фахівець:
В нас біда, що до язика
Кождий пхає свого носа.
Каже: штука невелика
Братись до цього вопроса.
Другий фахівець:
Я, панове, ось недавно
Винайшов такий патент —
Що цю справу препогану
Вирішить в один момент.
Хай коміс'я наша з Богом
Ходить з хати та до хати
І давай перед порогом
Хлопа кождого питати:
«Хлопе! Покажи язик!
Чи до нього ти привик?
Чи тобі він відповідний,
Або, може, невигідний?»
Справу, взявши так критично,
Вирішим систематично:
Що який язик хлоп має
І якого він бажає.
Один спеціаліст:
Я знов раджу по всіх селах
Підкарпаття походити
І слова — що суть усюди —
У граматику всадити!
А слова — що вже не всюди
Однаково виглядають —
(Віл, вул, вол — кінь, кунь, кобила)
Місця в практиці не мають!
І тому такі всі річи
Треба в русинів забрати,
То тоді ці грішні назви
Перестануть уживати.
Один общемислящій:
Наш-ь язьїк-ь карпаторусскійь —
Плохой'Ь файтьгь кавардакь,
Богъ уъ немъ неъ существуегь
Аниъ словоь «даъ» ниь «какъ».
Два посли:
Весь народ ідет за нами,
І зато мы с'ме пОслами.
Дайте книг такі в деревню,
Чтоб народ наш не узнал —
Кожу днесь тко дрет із него,
А тко раньше сію драл.
Один філолог:
Наш народ уже добився
Той культуро на вершок,
Відколи у нас з'явився
У граматицо дашок.
Тим самим ціла проблема
Вірошена наохтема:
Буде й конь, и вол, й народ
Під дашком отьім сидіти —
И ніхто най не питає —
Хто ми є, й ЧИЇ ми діти.
Один автохтон:
Русин наш — кедь так юж треба —
Ни вкраинець, ни москаль,
Он упал себі из неба;
Правда се єсть исторична,
Нам соборности не треба!
Наша шкура еластична.
Один настоящій:
Ви не дєлайте здєсь шуток!
Бєрєгітесь, гаспада!
Вот пробудітса Росія —
Вам канєц прійдьот тагда.
Один консерватист:
Виджу я ужек' из сього,
Ож не рішиме ничого.
Каждый ще лем зачинаєт,
А часу уж не хватаєт.
ОДИН учитель:
Дайце нам ЯЗЬІК у школьї,
Всякий — хоч и хінський,
Хоч мадьярській, хоч кацапській,
Лем не украинський.
Бо кедз пан изь кавийгазу
Пойдзе в керт шийталувати,
Нем легет никаким каком
По-простацьки глаголати.
Один референт:
Лихо нам із сим вопросом,
Так як курці із яйцем.
Я вже бачу, що ніколи
До кінця ми не дійдем.
А тому, що в нас премного
Славнозвісних філологів,
Маємо над чим рішати
Повних десять тисяч років.
Предсідатель:
Негадайте се так грознє
Гледьте, панове, є поздє:
Мусіме їт на об'ед,
Кром'є того, як йсем спатржіл
Вєці нелзе віговєт
Прото мусім то єднані
Одложіт на десет лет.
Всі (співають):
Ми вперьод нагнали дЬло
Тельо вельо, кельо нужно.
Заонанджившися смыло
Воскликнімо разом дружно:
Ильйен! Наздар! Да живйот
Возлюбленний наш народ!
(Вістка з газети: Міністр шкільництва скликав комісію, що мала рішити язиковий спір на Підк. Руси. Але з огляду на несприятливу погоду (атмосферу) засідання цієї комісії відложено на 10 літ зі значно збільшеним числом учасників). Діється в Празі 1941 р.
Предсідатель:
Мілі панове а дамі!
Рачте, просім,
урчіт самі —
Які язік мусі міт
Подкарпаторускі лід.
Один автономіст:
Наши славньї педагоги
И карпатски филологи
Бізонь ипен дєсать лет
Кликають на цєлий свєт:
Чеги — нос свой не втручайте,
Автономію нам дайте!
Собственньїй у нас єсть нос,
Даби разрєшіть вапрось.
Один фахівець:
В нас біда, що до язика
Кождий пхає свого носа.
Каже: штука невелика
Братись до цього вопроса.
Другий фахівець:
Я, панове, ось недавно
Винайшов такий патент —
Що цю справу препогану
Вирішить в один момент.
Хай коміс'я наша з Богом
Ходить з хати та до хати
І давай перед порогом
Хлопа кождого питати:
«Хлопе! Покажи язик!
Чи до нього ти привик?
Чи тобі він відповідний,
Або, може, невигідний?»
Справу, взявши так критично,
Вирішим систематично:
Що який язик хлоп має
І якого він бажає.
Один спеціаліст:
Я знов раджу по всіх селах
Підкарпаття походити
І слова — що суть усюди —
У граматику всадити!
А слова — що вже не всюди
Однаково виглядають —
(Віл, вул, вол — кінь, кунь, кобила)
Місця в практиці не мають!
І тому такі всі річи
Треба в русинів забрати,
То тоді ці грішні назви
Перестануть уживати.
Один общемислящій:
Наш-ь язьїк-ь карпаторусскійь —
Плохой'Ь файтьгь кавардакь,
Богъ уъ немъ неъ существуегь
Аниъ словоь «даъ» ниь «какъ».
Два посли:
Весь народ ідет за нами,
І зато мы с'ме пОслами.
Дайте книг такі в деревню,
Чтоб народ наш не узнал —
Кожу днесь тко дрет із него,
А тко раньше сію драл.
Один філолог:
Наш народ уже добився
Той культуро на вершок,
Відколи у нас з'явився
У граматицо дашок.
Тим самим ціла проблема
Вірошена наохтема:
Буде й конь, и вол, й народ
Під дашком отьім сидіти —
И ніхто най не питає —
Хто ми є, й ЧИЇ ми діти.
Один автохтон:
Русин наш — кедь так юж треба —
Ни вкраинець, ни москаль,
Он упал себі из неба;
Правда се єсть исторична,
Нам соборности не треба!
Наша шкура еластична.
Один настоящій:
Ви не дєлайте здєсь шуток!
Бєрєгітесь, гаспада!
Вот пробудітса Росія —
Вам канєц прійдьот тагда.
Один консерватист:
Виджу я ужек' из сього,
Ож не рішиме ничого.
Каждый ще лем зачинаєт,
А часу уж не хватаєт.
ОДИН учитель:
Дайце нам ЯЗЬІК у школьї,
Всякий — хоч и хінський,
Хоч мадьярській, хоч кацапській,
Лем не украинський.
Бо кедз пан изь кавийгазу
Пойдзе в керт шийталувати,
Нем легет никаким каком
По-простацьки глаголати.
Один референт:
Лихо нам із сим вопросом,
Так як курці із яйцем.
Я вже бачу, що ніколи
До кінця ми не дійдем.
А тому, що в нас премного
Славнозвісних філологів,
Маємо над чим рішати
Повних десять тисяч років.
Предсідатель:
Негадайте се так грознє
Гледьте, панове, є поздє:
Мусіме їт на об'ед,
Кром'є того, як йсем спатржіл
Вєці нелзе віговєт
Прото мусім то єднані
Одложіт на десет лет.
Всі (співають):
Ми вперьод нагнали дЬло
Тельо вельо, кельо нужно.
Заонанджившися смыло
Воскликнімо разом дружно:
Ильйен! Наздар! Да живйот
Возлюбленний наш народ!