Закарпатська народна казка Розум і Щастя

Жили-були розум і щастя. Були вони добрими цімборами (приятелями). По світу мандрували завжди разом, усі пожитки тримали у воросі (вкупі), ділили на обох і радість, і горе. Але згодом дружба їх порушилася. Поселилася в їх серця гординя, та й задумали вони жити порізно. На цьому і вирішили та розділили між собою статки, почали мандрувати світом, кожен сам по собі.


В цей час, в одному селі жив дуже бідний чоловік, що не мав ні землі, ні худоби, лишень невелику хатчину, а в ній повно голодних дітей. То ж він кожного ранку вставав та ішов на невелику річку, і там голіруч до обіду ловив рибу. З цього він і годував свою сім’ю.
Щастя і Розум зустрілися біля цього чоловіка. Захотів Розум доказати свою верховність та силу і питає чоловіка: “Чому ти день у день ловиш рибу в річці?” Чоловік розповів йому про велику сім’ю, нестатки та вічний голод у хаті. Витяг Розум з торби дві тисячі золотих, дав чоловікові та й каже: “Іди додому, купи землю, купи худобу та починай газдувати, а коли розгаздуєшся, гроші мені віддаш. Проте, риби ловити більше не ходи”.
Чоловік побіг додому. Жінка якраз була десь на дворі. Він, не знаючи де сховати гроші, засунув їх у мішок, де було ще трохи муки. Сам пішов на воду.
В цей час до хати повернулася жінка, а за нею слідом придибав ковдош (жебрак). Та почав просити милостиню жінка не мала вже нічого в хаті, лише муку. Вона взяла в пригоршню муку, вкинула ковдошові у бесаги (торбину) і той собі пішов. Жінка почистила рибу та зготовила токану (кулешу). Тут повернувся чоловік у хату і побачив, що муки в мішку вже не має. Він розчинив токан і там грошей нема. Питає жінку, чи не бачила вона в муці гроші. Жінка й розповіла йому, як дала мірку муки ковдошові.
На другий день подибав чоловік на річку та й знову ловить рибу. Підійшли до нього Розум і Щастя. Питає Розум чоловіка, де подів гроші. Чоловік і розповів, як жінка вкинула їх з міркою муки ковдошові у бесаги.
Витягнув Розум з торби ще тисячу золотих, дає чоловікові і наказує: “Біжи додому і дай гроші прямо у руки жінці”. Чоловік узяв гроші, стиснув у кулакові та бігом додому. Коли переходив через місток, побачив у кобурі (глибокій воді) велику рибину. Зрадувався він, зупинився, запшикав на рибу та махнув на неї руками. Гроші і випали з його кулака у воду, а риба хап і проковтнула їх.
На третій день бачать Розум і Щастя, що знову чоловік ловить рибу. Розпитали вони його де гроші, а він з сумом розповів про свою пригоду. Тут уже щастя приступило до чоловіка. “На тобі, чоловіче, дві срібні, та не журися, а піди купи табаки (тютюну) та закури собі з горя”. Узяв чоловік ті копійки та почвалав додому. Аж бачить, рибалки сіткою гуртом ловлять рибу. Йому дух перехопило, як побачив, яку силу риби вони виловили. Рибалки запримітили його та й питають: “Що хочеш чоловіче?” Він і каже : “Маю дві срібні та велику і бідну сім’ю. Продайте мені одну рибину”. Пожаліли рибалки чоловіка та й віддали йому найбільшу рибину за два срібні. Узяв чоловік рибину на плече та й поніс додому.
По дорозі запримітив його і рибину ковдош. Захотілося і йому тої риби, та й пішов він слідом за чоловіком. Прийшов чоловік додому, скинув з плеча рибу. Збіглися на те диво діти, а жінка і журиться, що робити з рибою, бо в хаті нема і крихти муки. Ковдош уже в дверях та й пропонує газдам, щоб узяли його муку. А йому дали трохи риби.
Взявся чоловік потрошити рибу, аж тут, у середині, щось блиснуло. Схопив він знахідку в руку, аж то його гроші, що випали на мості. Він тихцем гроші за пояс і далі робить собі. Жінка в цей час витягла у ковдоша з бесаги муку, та й витягла вузлик з хустинкою. Подивилася. А у вузлику гроші. Вона їх за пазуху та й далі робить. Наварили токану, насмажили риби, всі дружно поїли, ковдош подякував і пішов своєю дорогою.
Чоловік і хвалиться жінці, що знайшов пропажу. Жінка і собі призналася чоловікові, що і вона знайшла золоті у муці, яку дав ковдош.
Накупили вони землі та худоби, зажили в багатстві. Через якийсь час чоловік знову зустрівся з Розумом і Щастям та хоче віддати назичені гроші. Розпитали вони його звідки багатство у нього. Чоловік розповів, як дві срібні монети повернули йому втрачені гроші. Каже Щастя Розумові: “Чи бачиш цімборе, нема діла з багатства, коли нема везіння, давай помиримося та й знову будемо жити у дружбі!”

Записала Обриська Ганна


Додати коментар

Увага! Наші коментарі модеруються. КОЛИБА вже багато років місце толерантності і ввічливості, тому ми залишаємо за собою право видаляти грубощі, неконструктивну критику і коментарі, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Дякуємо.

Захисний код
Оновити