Ужгород у складі Чехословаччини

Після Першої світової війни, 12 січня 1919 року 31-й полк чехословацьких легіонерів увійшов до міста Ужгород. Вже 10 вересня 1919 року Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехословацької республіки, а першим губернатором Закарпаття був призначений Георгій Жаткович.

Місто Ужгород, на вимогу Народної Ради, стало адміністративним, політичним, культурним центром краю. Вже у 1920 році внаслідок прийняття закону "Про адміністративний устрій Подкарпатської Русі" Ужгород став центром крайового управління. Чехословацький прем’єр-міністр, професор Фірлінгер наказував своїм учням, які їхали до Закарпаття здійснювати виграний на конкурсі проект: "Ви повинні будувати і побудувати все так, щоб Подкарпатська Русь стала парком Центральної Європи."

Протягом 20-30-х років ХХ століття Ужгород поступово переростає у столицю Закарпаття. План розбудови міста у чехословацький період сформував новий адміністративний центр, у районі площі Народної. Забудова цього району не завершена до кінця, тобто не відповідає своєму першопочатковому планові. Саме в часи Чехословацької республіки Ужгород отримав сучасну архітектурну і культурну довершеність. Передові архітектори намагалися створити будови, які б були втіленням єдиних функціональних і естетичних принципів та зрозуміло розкрили структуру будови. На зміну стилю сецесіон приходить конструктивістський стиль. Головними представниками якого були чеські архітектори такі як: Гочар, Крупка. Конструктивісти прийняли вихідним принципом своєї творчості - призначення будови, функціональна організація простору для конкретного життєвого чи виробничого процесу. Представники констуктивістського стилю були переконані, що архітектурний твір повинен відповідати утилітарному призначенню, і в той же час мати свою художню виразність. Архітектори-конструктивісти не знали "довгобуду", все що було спроектовано і затверджено замовником, реалізувалось у чітко визначених строках. Основною вимогою була найвища якість. Однією з таких будівель є Народна рада або ж будова колишнього Земського Управління, що чітко вимальовується на фоні площі Народної. Вражає естетичний раціоналізм,абсолютна простота композиції, надійність будівельних матеріалів, інтер"єр будови, яка,незважаючи на свою монументальність, є незвичайно легкою. Розміри: довжина – 94 метри, 6 поверхів, 13 вхідних дверей, найбільша ширина – 74 метри, має два внутрішні дворики та два ліфти, окрім того функціонує патерностер (багатокабінний – 14 кабін – пасажирський ліфт безперервної дії). Збудована за проектом Антона Крупки, у конструктивістському стилі, протягом 1934-1936 років, за 20 мільйонів чехословацьких крон.

Саме в чехословацький період було засипано Малий Уж, врегульовано русло Великого Ужа, збудовано міст Великий, сформовано два нові мікрорайони Малий та Великий Галагов, побудовано перший аеропорт і кінотеатр (тепер кінотеатр „Ужгород”), будинок „Просвіти” та багато інших споруд. Саме в чехословацький період в Ужгороді бурхливо розвивалося культурне життя: створення музеїв, отримання ліцензії на перегляд кінофільмів, розквіт театрального мистецтва, створення Йосипом Бокшаєм та Адальбертом Ерделі „Подкарпатської школи живопису”, яка дала нашому краю когорту великих митців, серед яких Г.Глюк, Ф.Манайло, А.Коцка, Е.Контратович, Е.Грабовський, З.Шолтес.

У той час (1919 рік) в Ужгороді проживало 20.609 чоловік і на площі міста у дві тисячі гектари нараховувалося 1274 будинки, а до завершення чехословацького періоду у 1938 році ужгородців вже було понад 30 тисяч.

У 1938 році Ужгород став головним містом автономного утворення Подкарпатська Русь.

Але за міжнародним Віденським арбітражем від 2 листопада 1938 р. частина Закарпаття разом з Ужгородом була передана Угорщині. І вже у 1941 році Угорська держава, до складу якої входило і наше місто, розпочала активні бойові дії у Другій світовій війні, на той час тут вже проживало 35.155 міських жителів, чисельність яких у 1944 році скоротилася до 17.261 чоловік. На жаль, у цей період місто перетворилося на великий військовий табір. Почергово, в цей час, Ужгородом управляли міські бургомістри І.Пельчарскі, Л.Мегаї, Р.-Г.Ференц.

До кінця 1944 року бої Другої світової війни підійшли до Ужгорода. Війна не принесла нашому місту яких-небудь істотних зруйнувань, хоча привела до значних змін у структурі населення Закарпаття. У воєнних діях приймали участь частини 4-го Українського фронту під командуванням генерала Петрова, які восени 1944 року завершили військові дії. У боях за Закарпаття загинуло понад 10 000 радянських солдат. Пам'ять про них бережуть багаточисельні пам'ятники в Ужгороді.

 

Підручник “Мій Ужгород”