Легенда про Берегово

Колись на місці теперішнього Берегова простягався широкий степ. Сюди пригнав із сусідніх Великих Берегів своє стадо на пасовисько якийсь Сас. Тут його стадо зустрілося з іншою чередою, яку господар пригнав сюди теж пасти.

В такій зустрічі не було нічого незвичного, на пасовищі цьому було місця доста і на ньому могли пастися десятки інших стад, не перешкоджаючи одне одному.

А вийшло зовсім інакше. Замість того, щоб мирно пройти один повз одного, бики-вожаки обох черед сердито кинулися у бій. Це були два бики-велетні. З диким рипом, з налитими кров”ю очима, риючи копитами землю й здіймаючи куряву, вони тіснили один одного, зіткнувшись лобами.

Довго тривав цей герць, аж поки не переміг Сасів бик і пргнав свого суперника з його чередою. Сас лишився єдиним господарем на пасовищі.

Коли він підійшов на місце бою, де стояв бик-переможець, то побачив на покопирсаній, розритій копитами й рогами землі, щось блискуче.

Це були золоті гроші. Сас почав на тому місці розкопувати землю і знайшов там цілий порець золотих дукатів. Величезний скарб.

Від того часу Сас свого бика-переможця утримував у великій пошані. Шовковою травою годував, джерельною водою напував. Щоб увінчити для нащадків його перемогу, дав вирізьбити на камені його голову й поставив цей камінь під горою склепіння храму в своєму селі Великих Берегах.

Сас на знайдені гроші збудував місто, яке назвали його ім”ям Берегсас. На тому місці, де відбувся бичачий герць, він збудував на правому березі річки Верпи великий храм, де над північним, обернутим у бік гір порталом, з лівого боку замурував витесане з камення зображення своєї голови. А з правого боку він замурував зображення лева як герба нового міста.

Яковина Андрій (м. Берегово) на конкурс "Легенди рідного краю"


Додати коментар

Увага! Наші коментарі модеруються. КОЛИБА вже багато років місце толерантності і ввічливості, тому ми залишаємо за собою право видаляти грубощі, неконструктивну критику і коментарі, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Дякуємо.

Захисний код
Оновити