Легенда про плющ

Гарна наречена у мукачівського князя Гари. Струнка кароока Катерина давно сподобалась йому, і вирішив він просити її руки. Гара був впевнений, що її батьки дадуть згоду на одруження, бо його батько врятував колись від ворожої облоги родинний замок Катерини. На знак подяки батько дівчини пообіцяв старому Гарі віддати доньку заміж за його сина Гару-молодшого.

Помер давно від хвороб старий Гара, заливши в спадок сину всі свої володіння.
Але йшла слава про молодого хазяїна, як про жорстоку, злу та підступну людину. Не відчувала Катерина до свого нареченого ніяких почуттів, але й не сміла піти супроти волі батьків.
Подобався Катерині молодий рицар – невицький князь Упор. Не раз він приїдив у замок, не раз він, молодий Гара і батько Катерини полювали на соколів.
Ніхто не знав, яка туга була у серці молодої княгині, безрадість та горе у її очах.
Краса Катерини вже давно полонила серце Упора. І вирішив молодий рицар викрасти наречену Гари. Як тільки поїхали батько Катерини і Гара на полювання, біля стін замку з’явився Упор. Все не наважувалась на втечу Катерина, але молодий рицар дав обіцянку умовити її батька, захистити від біди і бути відданим до самої смерті.
Княгиня полишила замок, і їх коні швидко притнесли її та Упора у Невицький замок. Не встиг Упор перепочити від весілля, як мукачіський князь з’явився зі своїм військом під стінами замку, щоб кров’ю змити нанесену йому образу. Тоді Упор запропонував йому великий відкуп, але Гара відкинув таку пропозицію.
- Грошей у мене багато, але я не маю наречену. Пообіцяй, якщо у Вас
народиться донька і їй виповниться шістнадцять років, ти віддаш її за мене. Тоді я залишу тебе в спокою і піду зі своїм військом. Даю на роздуми цілий день.
Упор не мав вибору – в замку не було достатньо пороху, боєприпасів, і він погодився. Тайком він сподівався, що князь знайде собі красуню, яких немало, та одружиться. Або буде вбитий на війні, або на полюванні роздертий хижим звірями. Або взагалі народиться не донька, а син...
Але сподівання Упора не збулися, через рік у них народилася донька, а молода дружина померла після пологів.
Йшли роки... Донька Катерина виросла вродливою. Вона гадки не мала про домовленість між батьком та мукачівським князем. Упор, засмучений втратою дружини, не хотів передчасно відкривати таємницю доньці. Упора гнітила думка про наближення рокової дати. Він став скритним, нікуди не виїздив і нікого не приймав у замку.
Катерина росла з нянькою серед замкової челяді. Виросла доброю, лагідною, сміливою дівчиною. Полюбляла гуляти наодинці. Ходила в долину до потічка Кевелева. Слухала дзюрчання гірської води, спів лісних птахів, слідкувала за парінням орлів у високому небі. Якось у лісі зустріла вона гарного стрункого молодика, він був сокольничим у її батька. У двох серцях зародилась любов. Вони стали потайки зустрічатись біля потоку Кевелева.
Між тим Катерині виповнилось шістнадцять років. Мукачівський князь Гара не забарився з’явитися і наполягав на виконанні рицарської обіцянки. Проте Катерина і чути не хотіла про одруження із старим князем. До того ж вона щиро кохала сокольничого.
Тоді Упор наказав замкнути до весілля доньку в одній з башен замку. Тим часом йшли приготування до весілля.
У рицарській залі Невицького замку зібрались поважні гості. Няньки вбирали наречену. Вже був даний сигнал до вінчання у замковій часовні.
- Подивлюсь я ще раз на рідні гори, бо увозять мене із батьківського
замку, - сказала Катерина нянькам, - відпустіть мене, я тільки вигляну у віконце.
Кинулась до вікна і стрибнула у глибоку прірву, омиваючи кров’ю скелі на схилі гори.
І помста не забарилась... Із ясного неба раптом гримнув страшний грім і невидані ніколи блискавки рознесли замок.
З тої пори лежить Невицький замок у руїнах, а на схилах, куди упала Катерина, росте густий плющ, як символ великого кохання.
Ось про що міг би розповісти вічнозелений плющ, що повзе по схилах замкової гори...
Горват Володимир, м. Ужгород (на конкурс "Легенди рідного краю"


Додати коментар

Увага! Наші коментарі модеруються. КОЛИБА вже багато років місце толерантності і ввічливості, тому ми залишаємо за собою право видаляти грубощі, неконструктивну критику і коментарі, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Дякуємо.

Захисний код
Оновити