Софія Баторі

Софія Баторі – дружина князя Дєрдя ІІ Ракоці, по його смерті - правителька Мукачівського замку. Донька Баторі Ондраша і польки Анни Закреської, племінниця трансільванського князя Габора Баторі.

З 1660 року, після смерті чоловіка, вдова Софія Баторі з сином Ференцом І Ракоці оселилася у Мукачівській фортеці. Фанатична католичка, мала прогабсбурзьку орієнтацію, натомість її син, протестант - антигабсбурзьку.
У 1670-71 році Ференц І взяв участь в змові проти австрійців, яка потерпіла невдачу. Після цієї невдалої змови він відійшов від політики і незабаром помер. У замку залишилася його вдова, дочка хорватського правителя Ілона Зріні і двоє дітей - син Ференц ІІ (майбутній керівник угорського визвольного повстання) і дочка Юліана.
Софія Баторі за кількістю жахливих історій, героїнею яких вона стала, поступилася хіба що своїй близькій родичці - легендарній Ержбеті, тій самій, з вампірськими звичками і пристрастю до кривавих ванн. І хоч крові Софія не пила, але була неймовірно жорстокою, а невістку свою зненавиділа чи не з першого погляду. Але, ніби за іронією долі, саме Ілона, на той час вже овдовіла, успадкувала після смерті Софії її твердиню, мукачівський замок Паланок.