17-19 століття: Ужгород - центр шкільного округу

Ужгород з тих пір, як набув статусу міста, поволі ставав визначальним осередком освіти, культури та науки всього нашого краю. Упродовж віків місто завжди було зразком освітянської діяльності в Карпатському регіоні.



Початки шкільництва в Українських Карпатах сягають епохи Відродження, але історій середніх шкіл у цьому краї починається лише з XVII ст. Першим середнім навчальним закладом на Закарпатті був єзуїтський колегіум типу гімназії, заснований 1613 року у м. Гуменному (нині Східна Словаччина). Заснував цей колегіум головний жупан Ужанського та Земплинського комітатів Георгій Другет із Гуменного, першим директором в Гуменному був отець Олександр Добокай. Створений "на славу Божу і благо святої Церкви", навчальний заклад у Гуменному назвали терміном колегіум. Навчання та виховання у колегіумі Другети доручили вести католицьким монахам-єзуїтам. Як і решта середніх шкіл ХVII ст., що діяли тоді на землях України, колегіум був спочатку 4-класним навчальним закладом. Це була середня школа гімназійного типу з латинською мовою навчання, школа готувала кадри головним чином священнослужителів для католицької, а з часом і для уніатської церков. Учні 1-2 класів навчав один учитель, а учнів 3-4 - учитель інший. Один і той же вчитель викладав усі, передбачені навчальним планом, предмети, зокрема, закон Божий, латинську мову, грецьку мову, а в 4-му класі - також елементи риторики.

Володар міста Янош X Другет, як жупан Ужанського комітату і всеугорський державний суддя, вирішив перенести школу із провінційного містечка Гуменного до більш цивілізованого міста Ужгорода. Він 31 липня 1640 року видав фундаційну грамоту про перенесення єзуїтської колегії в наше місто. Янош Другет також пообіцяв збудувати в Ужгороді для колегіуму монастир, каплицю, семикласну школу, бурсу та інші необхідні для неї споруди. Однак реалізувати цю обіцянку він почав аж 1640р. Закладини нового будинку Ужгородської середньої школи, відбулися 1640 р. на місці нинішнього будинку бібліотеки Ужгородського національного університету (тепер - вул. Капітульна, 9). У 1646 р. колегіум почав свою освітянську діяльність. Єзуїти почали навчати дворянських хлопців і робили це упродовж наступних 130 років (по 1785 рік), поки колегіум не було перетворено в Ужгородську гімназію.

Після переведення колегіуму до Ужгорода він став п'ятикласним. Кількість учнів так само трохи зросла. Протягом ужгородського періоду функціонування колегіуму вона коливалася в межах 150-200 юнаків щороку. Дівчат, звісно, до колегіуму не приймали.

У результаті реформ імператриці Австрії Марії Терезії Ужгородський колегіум 1776 p. перетворено в гімназію. Названо її королівською - адже знаходилась на території Угорського королівства. Однак оскільки вона була розташована в місті, яке на той час мало статус одного з 9 центрів шкільних адміністративних областей Угорщини, то навчальний заклад офіційно називали Королівською архігімназіею, тобто головною гімназією в Унгварі. Ужгород справді став на якийсь час (до 1785 року) центром одного з дев'яти шкільних округів держави, а з 1785 р. все Закарпаття стало підпорядковуватися Кошицькій адміністративній області. В цей час єзуїти покинули Ужгород, гімназія стала світською середньою школою, але утримував її місцевий студійний фонд.

З 1806 р. гімназія стала шестикласною, у якій 1-4 класи сули граматичними, а 5-6 класи - гуманітарними. У Нижчій гімназії обов'язковими предметами вивчення були релігія та мораль, каліграфія з правописом, латинська мова зі стилістикою та природознавство. Як загальнокорисні вважалися загальна історія з історією Угорщини (разом із історією габсбурзьких провінцій), а також математична географія на глобусі. Другорядними в них вважалися грецька мова, геометрія, природне право і вітчизняне законодавство. Для вищої гімназії обов'язковими були такі предмети, як релігія з мораллю, каліграфія з орфографією, математика з механікою та бухгалтерією, латинська мова і література, логіка зі стилістикою, фізика і природознавство. Загальнокорисними в старших класах були історія Угорщини, габсбурзьких володінь та німецьких імператорів, історія церкви, загальна географія Європи, природне право і вітчизняне законодавство, а другорядними - грецька мова, фізичні досліди, читання газет під керівництвом директора, вправи з поетичного та лекційного стилів німецької й угорської мов. Не ігнорувала гімназія й фізичне виховання, зокрема т.зв. ігри для учнівської молоді, але уроки фізичної культури до тодішніх навчальних планів не вносилися. Екзамени проходили в урочистій обстановці.

Поряд з колегіумом, а пізніше - гімназією - в Ужгороді діяли початкові школи. Але городяни та закарпатці рівнялися на Ужгородську гімназію, бо вона, справді, зуміла акумулювати в собі усе те найкраще та найцінніше з педагогічної думки і практики, що виробила шкільна система в Центральній Європі протягом століть. За зразком Ужгородської гімназії створювалися в нашому краї з часом й інші середні навчальні заклади. Ужгород справді був центром тогочасного шкільництва.

Цікаво знати! Інших середніх закладів (ані церковних, ані світських) до XVIII ст. на Закарпатті не було: Мукачівську гімназію засновано 1872 року, Брегівську угорську - 1895 року, Берегівську українську - 1919 року, Хустську - 1921 року, а Ужгородську класичну гімназію отців Василіян - тільки 1937 року.

Підручник “Мій Ужгород”