Мара

МАРА 1. Істота або предмет, що уявляється комусь; привид, примара. Щось нереальне, те, чого нема. Звідси закарпатська вислів "яку мару ти дам?", "яку мару понесу?" - себто з порожніми руками

МЯк мені не журитися, коли суддя сказав принести те, що найтонше у світі. Багач понесе вовну, а я — яку мару? - Про розумну дівчину й суддю. Закарпатська народна казка / Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура
 
2. МАРА - уособлення нечистої сили, найчастіше жіночої статі.

Йой, неборе, мара нагнала попа... Я дала йому пирогів їсти та пирогом вдавився... Тепер і ти сліпий, і попа мара взяла. Що я вчиню?! - Як чоловік «осліп» від чорних курей, Закарпатська народна казка / Зачаровані казкою: Українські народні казки Закарпаття в записах П. В. Лінтура

Мара би'го взяла - нечиста сила би його забрала
Мара го знає - про те, що невідомо, аналог "дідько його знає"
Єнному — гі мара, другому — гі зоря: приказка про смаки Щось на зразок "На смак і колір..."

Марою також називають у Закарпатті опудало, котре спалюють на Масницю.