Іриней Легеза

(Іван Лацуга, 1 квітня 1861, с. Тур'я Бистра, теп. Перечинський р-н Закарпатської обл. — 1922, с. Кленове, там же) — письменник і громадський діяч.
Вчився в Ужгородській гімназії та духовній семінарії. Працював парохом у рідному селі та в с. Кленовому, де розгорнув громадську працю (організував кредитні каси, кооперативи «Братства тверезості»), закликав будувати школи та ін.
Був автором численних оповідань — гумористичних («Циган і смерть», «Як став Максим віщуном», «Кінець фіглям»), психологічно-моралізаторських («Андрій, блудний син», «Св. вечір», «Чорна яма», «Жебрак», «В'язник», «Як продав Ондуляк Тирчуну»), соціально-побутових («Чичанич», «Бочка зі сливами», «Скупий Іцко», «Послідня карта») про скупість глитаїв, моральне їх виродження та убогість думки; протиставляв їм здоровий глузд селян-лемків.
Оповідання І. Легези часто передруковувалися в різних газетах і після смерті автора.