Правила поведінки на воді

Це треба знати всім!
Купайтеся лише в добре знайомих або спеціально відведених місцях. Не запливайте за обмежувальні знаки — там можуть бути водоверті, сильна течія, каміння. Якщо ж ви будете купатись у незнайомому місці, попередньо обстежте дно і заходьте у воду поступово.

Не переоцінюйте свої сили, не запливайте далеко від берега.
Не стрибайте у воду з круч, мостів, причалів та інших високих місць. Перш, ніж стрибати у воду, необхідно впевнитись у безпечності дна й достатній глибині водойми. Не пірнайте в мілких місцях, особливо з розбігу вниз головою, оскільки можна вдаритись головою в пісок, глину, знепритомніти й загинути. Пірнати можна лише там, де є достатня глибина, прозора вода, рівне дно.
Не варто купатися поодинці біля крутих обривистих і зарослих рослинністю берегів.
Не пустуйте на воді, особливо з тими, хто погано плаває.
Ні в якому разі не можна жартома кричати “Потопаю!... Допоможіть!... Рятуйте!”.
Якщо ви змерзли, не входьте у воду. Тривале купання спричиняє переохолодження організму й судоми. Відчувши навіть легку лихоманку, негайно вийдіть на берег.
Від переохолодження або різкого переходу із зони теплої води в холодну з’являються судоми, які зводять руки і ноги. При цьому не розгублюйтесь. Треба негайно змінити стиль плавання – найкраще лягти на спину й пливти до берега. Якщо немає можливості виходу з води, потрібно діяти таким чином: при відчутті стягування пальців руки треба швидко з силою стиснути пальці руки в кулак, зробити різкий рух рукою в зовнішній бік, розтиснути кулак; при судомі ікроножних м’язів необхідно, зігнувшись, двома руками обхопити стопу ноги і з силою піджати ногу в коліні до себе.
Після купання ретельно витріть тіло рушником, побігайте, зробіть кілька гімнастичних вправ, щоб розігрітися.
Не перенапружуйтесь у воді, навчіться плавати розслаблено — це підвищить вашу працездатність та витривалість.
Не входьте у воду відразу після сонячних ванн або розігрітим після рухливих ігор: від різкої зміни температури можна втратити свідомість.
Не купайтеся в нетверезому стані та відразу після прийому їжі.
Якщо, плаваючи, ви раптово захлинулися, негайно зупиніться, підведіть голову, відкашляйтесь.
Потрапивши в сильну течію, випливайте під кутом до її напрямку.
Якщо ви не вмієте плавати і перебуваєте у воді самі, не заходьте глибше пояса.
Не залишайте дітей без нагляду.
Не дозволяйте дітям відпливати далеко від вас і слідкуйте за тим, щоб надувні предмети, на яких плаває ваша дитина, не пропускали повітря.
Якщо виникла необхідність проплисти велику відстань, візьміть із собою рятувальні засоби (круги, пояси, жилети).
Якщо ви заплуталися у водоростях, не робіть різких рухів, інакше петлі рослин затягнуться ще тугіше. Ляжте на спину і м’якими, спокійними рухами випливайте у той бік, звідки припливли. Якщо це не допоможе, треба підтягти ноги і обережно руками звільнитися від рослин.
Якщо ви, зайшовши у воду, почуваєте себе погано, негайно вийдіть із води, бо головний біль або інше захворювання може призвести до фатальних наслідків.
Остерігайтесь річок, які мають сильні течії.
Під час катання на човнах необхідно слідкувати за тим, щоб човни були справні і мали необхідний інвентар та рятувальні засоби.
Пливти на човні бажано вздовж берега по правій стороні до напряму руху. Обганяти інші човни можна лише з лівої сторони в напрямку руху.
Забороняється плавати на човнах від берега далі встановленої правилами відстані, тобто за межі видимості, зупинятись біля мостів або під мостами.
Забороняється сідати на борти човна, кататись при поганій видимості або в темряві, при сильному вітрі й великій хвилі.
Не слід перевантажувати човен, кататись на човні дітям до 16 років без супроводження дорослих. Віддаль між човнами повинна бути не менше 10 м.
Крім вказаного, кожний має знати й про інші небезпеки, які чатують у водному середовищі.
Мабуть, не існує на земній кулі дорослого, який би жодного разу в житті не відчув страху. Більше всього люди відчувають страх перед конкретними природними явищами, в нашому випадку перед коловоротами, сильними течіями, високими хвилями, а також перед деякими водними тваринами.
Успішно приборкати страх в цих випадках допоможе достовірна інформація про деякі природні явища та жителів підводного світу.
Одне з таких явищ - водоверть. Відомо, що водоверть створюється або над якою-небудь перешкодою чи предметом, який знаходиться на дні, або за нею. Тому ніяка реальна небезпека не загрожує плавцю, бо причина, що породила це явище, після того як він відчує себе закрученим, вже залишилась позаду. І все ж, як правильно вести себе в подібній ситуації? Якщо ви потрапили у водоверть, наберіть побільше повітря у легені, пірніть на глибину (під водою сила водоверті слабне) і, зробивши сильний ривок убік за течією, виринайте на поверхню.
Небезпека криється і в сильній течії. У цьому випадку також дуже важливо не витрачати сили на боротьбу з течією. Найнебезпечніше в цій ситуації — намагатися повернутись до того місця, де ви зайшли у воду. Набагато краще буде врахувати силу руху води і спокійно вийти на берег трохи нижче за течією.
І остання небезпека, яка може підстерігати того, хто купається — це жителі підводного світу. Відразу слід відмітити, що справді небезпечних для людини водних мешканців, а тим більше тварин-людожерів в водах України немає. Однак деякі жителі водних просторів, не завжди заслужено, мають погану репутацію. Необхідно пам’ятати, що людині, яка пливе, ніщо не загрожує. Тому людина, яка не хоче спричинити небажаного контакту, має починати пливти якомога раніше, як тільки дозволяє глибина. До речі, це найкращий спосіб не поранити ноги скалками від пляшок, іржавими консервними банками та іншими колючими і ріжучими предметами “цивілізації”, що нерідко повністю захламляють дно мілководдя, а також гострим камінням. На жаль, велика кількість травм такого роду - звичайна річ на узбережжі будь-якого водоймища.
На закінчення деякі статистичні дані. Щороку на земній кулі потопає з різних причин біля 300 тис. чоловік і кожний п’ятий з них не вмів плавати. Тому кожний, хто дбає про безпеку свого життя, повинен вміти плавати.
Із загальної чисельності загибелі людей на водоймах України переважна більшість потонулих приходиться на сільських жителів. Як правило, в сільській місцевості підготовкою водойм до літнього сезону ніхто не займається.
Основні водойми на селі – це озера і ставки. Купатися в них поодинці, без страхування, і тим більше без нагляду старших за дітьми дуже небезпечно. Ставки рідко очищаються від сторонніх предметів, у них великі перепади глибин, а це пастки для тих, хто не вміє плавати або плаває погано. Прогрівання води в таких водоймах нерівномірне, великий перепад температур верхнього і нижнього шарів може викликати спазми м’язів, кровоносних судин і нерідко закінчується трагедією для тих, хто цим нехтує.
Небезпечно купатися в каналах. Похилі, слизькі плити берегів, покладені під нахилом 45 градусів, швидка течія води під час її забору насосними станціями не дає можливості швидко і вільно вибратися з води навіть сильній тренованій людині.
Будьте обережні на воді, бо вона не прощає зневажливого ставлення до себе і суворо карає, часом відбираючи життя.

РЯТУВАННЯ ПОТОПАЮЧИХ ТА ПЕРША ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛИМ

У наш час, на превеликий жаль, більшість людей не вміють надати найпростішої допомоги людині, яка тоне. Знаходячись під водою, людина затримує дихання, скільки може, а потім робить видих, під час якого вода може зайти в дихальні шляхи. При наступних дихальних рухах вода заповнює легені й настає удушення. Рятуючи потопаючого, необхідно дотримуватися певних правил. Перш за все йому кидають рятівні круги, кінець мотузки і т.п. Якщо цих предметів під рукою немає, або потопаючий втрачає свідомість, потрібно пливти до нього на допомогу, але це під силу лише досвідченому плавцю. Перед тим, як кидатись у воду, треба зняти верхній одяг і особливо взуття. Підпливати до потопаючого, якщо він знаходиться у свідомості, потрібно дуже обережно, причому обов’язково ззаду, оскільки він може інстинктивно ухопитись за того, хто рятує, і потягти його з собою на дно. Найбезпечніше покласти голову того, хто тоне, собі на груди і, підтримуючи його рукою, пливти на спині до берега.
Якщо потерпілого вдалось витягнути на берег, але він знепритомнів (блідий, холодний, пульс слабкий, очі закриті, дихання відсутнє), його необхідно звільнити від стискуючого дихання одягу, розстебнути комір, пояс тощо, потім звільнити порожнину рота від сторонніх предметів, очистити її від мулу і слизу, вводячи глибоко в порожнину рота палець, обгорнутий носовою хустиною чи рушником. Якщо у потерпілого міцно стиснуті зуби, їх треба розціплювати за допомогою дощечки, загорнутої в носову хустину, ложкою або іншим інструментом. Якщо язик запав у горло, його слід витягнути за допомогою носової хустини і підтримувати доти, поки не будуть закінчені заходи по оживленню. Потерпілого кладуть животом на круглий предмет (дерево, вал) або коліно так, щоб голова його звисала вниз і, натискуючи на спину між лопатками, сприяють видаленню води із легенів і шлунку. При цьому треба слідкувати, щоб ніс і рот не були закритими. Потім приступають до виконання штучного дихання. Одночасно зігрівають потерпілого: розтирають його рушником.

Із методів штучного дихання широко використовують “із рота в рот” або “із носа в ніс”. Під плечі потерпілого слід підкласти який-небудь предмет, щоб його голова була закинута назад. Рот потерпілого накривають марлевою серветкою чи хустинкою. Рятівник, зробивши вільний вдих, щільно притискується своїм ротом до роту потерпілого і вдуває в його дихальні шляхи повітря із своїх легенів. Під час вдування ніс потерпілого повинен бити затиснутим. Після такого штучного вдиху грудна клітка потерпілого спадає до початкового обсягу, здійснюючи “видих”. Вдування повітря в легені потерпілого необхідно повторювати приблизно 16...18 разів на хвилину. Метод “із носа в ніс” практикується рідше. При зупинці серцевих скорочень використовують непрямий масаж серця. Потрібно стати з лівого боку потерпілого і з деяким зусиллям натискувати на ділянку серця кистями рук, покладеними одна на одну, 50...60 разів на хвилину. Масаж серця треба поєднувати із штучним диханням. Після 4-5 натискань на серце виконують одне вдування повітря в легені. Штучне дихання не можна закінчувати з появою першого вдиху потерпілого, а треба продовжувати до повного відновлення дихання потерпілого. До носа бажано підносити шматок вати, змоченої нашатирним спиртом.
Якщо стався нещасний випадок з людиною, що пірнала, необхідно винести її з води. При цьому слід підтримувати потерпілого під руки і, повернувши його до себе спиною, притулити до свого стегна. Якщо пошкоджено хребет, то ні в якому разі не можна повертати потерпілому голову, тягнути за волосся.
На березі потрібно покласти його на спину і, ставши в нього за головою, відтягнути на себе нижню щелепу і потилицю. При необхідності треба виконати всі процедури по оживленню. Дуже важливо, щоб під час транспортування потерпілого не було поштовхів і трясіння. Категорично забороняється нести потерпілого за руки і за ноги, або, взявши собі на плечі, піднімати й опускати йому голову, перевозити потерпілого в сидячому стані, або намагатись поставити його на ноги

Центр пропаганди ГУ МНС в Закарпатській області