Форум закарпатської кухні - суб'єктивно про серйозне

Автор: Інга Деяк .

Мусимо чесно самі собі зізнатися ось у чому: поки Закарпаття безпечно почивало на лаврах, покладаючись на свою тисячолітню історію і на те, що наша кухня нікуди від нас не дінеться - Львів зорганізувався і під брендом "Галицька кухня" неофіційно спер у нас цілий перелік ключових закарпатських страв.


Як? Дуже просто! За компанію з угорським гуляшем. Цитую "Галицький кореспондент":

"Всеволод Поліщук, журналіст, автор доктрини галицької кухні зауважує "Історична справедливість полягає у тому, щоб відкрито визнати, що галицька кухня - це не лише українські борщ та вареники, а й польський бігос, австрійський штрудель, німецькі ковбаски, угорський гуляш, єврейський форшмак та ще чимало запозичень. У цій мішанині смаків та історії якраз і полягає унікальність галицької кухні. Таких багатих міжетнічних зв'язків не було на жодній іншій території"
 
Загалом їхня ідея цього бренду абсолютно чудова, не підкопаєшся. А ще - від чого дуже хочеться вкусити себе за лікоть - знайома кожному закарпатцю майже на генетичному рівні. Ми з тим фактом, що закарпатська кухня побудована на поліетніці, щодня за стіл сідаємо тричі. І саме це, мені здається заважає побачити реальну перспективу. Нам не потрібно вигадувати якісь доктрини кухні, вона, доктрина, у нас існує з давніх-давен. І це робить нас безпечними, недалекоглядними. Поки закарпатці, дотичні до закарпатської кухні (ресторатори, кухарі, технологи, food-блогери, критики, ЗМІ) сваряться і ділять території, звання та бізнес, львів'яни інтегруються, думають і співпрацюють.

"Галицька кухня" (з переліком страв, серед яких є й закарпатські) поки що, звісно, неофіційний бренд. Не буду писати про те, як неофіційний але правильно розкручений бренд може залишити Закарпаття без туристів, розкажу про інше.

Офіційна реєстрація бренда якоїсь кухні, звісно, річ дуже непроста, а особливо коли мова йде про окремі її страви. Запатентувати народну страву неможливо, – кажуть у Державній службі інтелектуальної власності. Але увага! Неможливо поки немає єдиного рецепту.

Чи підуть львів'яни далі і на черговому форумі Галицької кухні одного разу домовляться про якийсь один базовий рецепт, приміром, нашого бограч-гуляшу - питання неоднозначне і нині виглядає перебільшенням. Але чом би й ні? Процес у них уже пішов! Внесуть бограч в реєстр як традиційну їжу галицької кухні, заплатять за брендування і тоді закарпатцям залишиться тільки помахати своїй улюбленій страві ручкою, оскільки називатися закарпатською вона більше не зможе. Так-так, любі друзі, ви більше не зможете писати у своїх фейсбуках, що варили на природі закарпатський бограч-гуляш. І жоден ресторатор не зможе внести в меню пункт "Закарпатський бограч" і жоден журналіст у своїй статті не зможе написати словосполучення "закарпатський бограч".

Зрештою, у просуванні своїх страв у світі Грузія пішла набагато далі. Вона на міжнародному рівні захистила традиційні народні рецепти – хачапурі, сулугуні, мацоні, чурчхелу – всього тридцять національних страв. Чому б Львову не захистити закарпатські страви під видом галицьких на міжнародному рівні? І це не має жодного стосунку до політики, just business, хто встиг - той і з'їв.

Саме ці питання стали передумовою вчорашнього форуму закарпатської кухні. Ресторатори з 12-ти районів Закарпаття зібралися, аби продекларувати єдність, скласти список страв, які закарпатцям необхідно захистити, і домовитися про наступні, більш робочі зустрічі, для опрацювання деталей. Наразі не знаю, як будуть справи розвиватися далі, однак вірю в здоровий закарпатский глузд. Європа все ближче і питання захищених назв стає все нагальнішим. Львівяни це розуміють. Вчорашній форум дає надію на те, що закарпатці теж.