Герби і печаті Берегова

Автор: Яків Штернберг, професор УжДУ.

Легенда і дійсність: Існує легенда про виникнення Берегова і міського герба. Її відтворив чудовий знавець минулого краю історик з Мукачева Тивадар Легоцький. Класик угорської літератури Міхай Томпа (1817 - 1868) написав поему «Берегсас», в основу якої  лягла ця легенда. Її наводить у своїй загальновідомій «Карпатській рапсодії» і угорський письменник Бела Іллеш, (1895 - 1974), дитинство якого минуло в Берегові. «Колись на місці нинішнього Берегова лежав широкий степ, - розповідає легенда. - Сюди пригнав із сусідніх Великих Берегів своє стадо на пасовисько якийсь Сас». Сюди ж пригнав стадо й інший господар. Бики - вожаки вступили в смертельну сутичку. Переможцем виявився бик Саса. «Коли він підійшов на місце бою.., то побачив на покопирсаній, розритій копитами і рогами землі щось блискуче. Це були золоті гроші. Сас почав на тому місці розкопувати землю і знайшов скарб. А пізніше на тому місці, де відбувався бичий герц, на правому ріці Верки він збудував великий храм. Під його порталом Сас замурував власне зображення, «а з правого боку замурував зображення лева, як герба нового міста». Із усієї розповіді відповідає дійсності лише те, що насправді над Веркою був побудований монументальний храм і на гербі міста зображений лев.

 

1068 рік. В Угорщині царює Соломон, внук Ярослава Мудрого, син старшої доньки великого князя Анастасії Ярославни, королеви Угорщини. Проте Соломон одержав престол із тією умовою, що в окремих районах правитимуть три його двоюрідні брати. Молодший - Ламперт (німецьке його ім'я Лумпрехт) - заснував місто Берегово. Оскільки першими його жителями були німецькі колоністи - саксонці (по- угорськи - саси), то місто називалося Лампертсас, або Лупрехтсас. Перша згадка про Лампертсас зустрічається в латинському тексті 1247 року. У 1284 році вперше згадується Берегсас (від слов'янського берек - лісочок, гай). Дослідники вважають, що одна частина поселення, поділеного річечкою Верке, мала стару, а інша - нову назву, яка остаточно утвердилася для всього поселення лише в XV—XVI століттях.

Оскільки цей регіон був королівською власністю, Берегсас дуже рано одержав міські привілеї. Вони були надані королем Белою IV після того, як з країни пішли татаро - монголи (1247 рік). Берегово одержало судове право, за винятком випадків убивства і грабунку. Берегово мало право проводити щотижневі суботні ярмарки.

Наступні королі підкріпили ці привілеї, зокрема король Лайош у 1342 році називає його вільним королівським містом (Libera civitas. nostra). Королева- вдова Єлизавета - Ержебет (мати Лайоша), полька за походженням, проводила багато часу в місті, роль якого підвищилася після 1370 року, коли здійснилася унія Угорщини й Польщі, і мати - королева тримала двір у Берегсасі.

Точна дата надання місту гербової печаті не встановлена. Та це могло статися близько 1376 року, коли Єлизавета надала право мати печать Мукачеву.

Опис печаті й герба:

Герби і печаті БереговаКругла печать діаметром З см зображує лева на задніх лапах. Цар звірів зображений на печаті з відкритою пащею, з піднятим хвостом, готовий до стрибка. Напис латинською мовою стилізованим готичним шрифтом (S(igilIum]hospitum de Luprechtzaz - печать гостей із Лумпрехтсаса).

Зліва зображений півмісяць, справа - шестикутна зірка. Як зазначає В. Похльобкін, шестикутна зірка «найчастіше зустрічається в... геральдиці усіх європейських країн як емблема з релігійним значенням... в класичній емблематиці християнських народів зображувалася скрізь і повсюдно, коли треба зобразити зірку взагалі». - Небесні тіла в геральдиці символізували вічність. Друга, менша печать, належить до XV століття. Латинський напис (S[igiIlum]hospitum de Lompertzaza), (печать гостей Лампертзаза).

На основі цих печатей був створений у XIX столітті герб міста. Він зображує лева, що стоїть на задніх лапах, справа - півмісяць, зліва - шестикутна зірка. В архівній справі фонду бургомістра міста за 1903 рік є опис герба, причому дається його розцвітка. Фон щита французької форми, світло - голубий, лев і зірка — золотистого, а півмісяць — сріблястого кольору. (Можна ризикнути з таким припущенням: золотий колір лева і зірки зв'язаний з тим, що на околиці міста добували золото). Таким чином, золотий лев став символом міста.

Так був названий і заїжджий двір з великою залою для вистав і балів. Тут зупинявся у липні 1847 року великий угорський поет-революціонер Шандор Петефі, про що сповіщає меморіальна дошка, встановлена в 1988 році на будівлі «ЗолЬтого Лева», збережена до наших днів у центрі міста.

Накладка гербової печаті на сургуч відбувалася один раз на рік у день усіх святих (день пам'яті померлих) — 1 листопада. Цей акт, який здійснював староста, проходив в урочистій обстановці під передзвін дзвонів у присутності 12 радників.

Старосту, який володів міською печаттю, вибирали із числа кандидатів, висунутих господарями міста (королівський двір, пізніше - землевласники Мукачево - Чинадіївської домінії). Уперше це правило було порушене лише в 1846 році, напередодні буржуазної революції 1848 -1849 років.

Староста і рада мали, щоправда, обмежену судову владу. Як випливає із протоколів XVIII століття/що збереглися, карали за лихослів'я (переважно чоловіків), за аморальну поведінку і за подружню зраду  (лише жінок). Карали палицями, батогами, прй тяжких проступках закидали камінням.

Під знаком золотого лева

Герб Берегова. А.Гречило, Ю.Савчук, I.Сварник, Герби мiст Украiни (XIV-1 пол.XX ст.)Наприкінці XIV століття Берегово стало частиною Мукачівсько - Чинадіївської домінії, власником якої був на той час русько - литовський князь Федір Корятович. Після цього хазяїном домінії став рід Гуняді, а з середини XVI століття власником стає князівський рід Ракоці, один із представників якого, Ференц Ракоці II, очолив повстання Куруців, центром і вихідним пунктом якого стали Берегово і прилеглі села. Після придушення повстання власники домінії графи Шенборни не визнавали міських привілеїв Берегова.

У XV - XVII століттях місту довелося пройти ряд випробувань. Услід за поширенням реформації почалися сутички між реформатами - кальвіністами, що не визнавали владу папи римського, і римо - католиками. У 1552 році кальвіністи зайняли храм, у відповідь на це католики вбили реформатського проповідника. Цього ж року в місті був проведений загальноугорський синод кальвіністів, що зміцнив позиції цієї церкви в Угорщині. Католики продовжували вести боротьбу, проте аж до 1660 року, поки представники роду Ракоці були прихильниками кальвіністської церкви, вона одержувала сильну підтримку в боротьбі з контрреформацією.

У 1566 році місто було піддане нападу турецько- татарських, а в 1657 році - польських військ. Останні завдали серйозної шкоди місту, вони мстили за те, що князь Трансільванії Дєрдь Ракоці II, який володів містом, у союзі із Швецією і козаками Богдана Хмельницького пішов походом на Варшаву.

Берегово розвивалося передусім як адміністративний центр, як столиця великого (за територією) Березького комітату, до складу якого входили нинішні Берегівський, Мукачівський, Свалявський, Воловецький та Іршавський райони. У місті з другої половини XIX століття був суд вищої інстанції для всього регіону. Водночас Берегово було і значним торговим та ремісничим центром. Ремісничі цехи виникли тут у XV столітті (цех кравців). У 1564 році одержав привілей цех хутровиків, у 1675 році — шевців, у 1682 році - кравців та гудзикарів. У 1692 році об'єдналися кравці, у 1704 — м'ясники. Цехові об'єднання, як правило, мали свої печаті і герби, які, на жаль, загубилися. Збереглася тільки печать хутровиків 1722 року, на якій зображені увінчаний дворянською короною щит і на ньому знаряддя праці, зв'язані із цією професією.

Водночас із зростанням виробництва зростала чисельність населення, особливо з другої половини XIX століття, коли в місті з'явилися перші заводи. У 1786 році тут проживали 1834 чоловік, у 1839 році Берегово, яке вважалося «містечком», мало 4184 жителів,  які за віросповіданням ділилися так: реформати - кальвіністи - 2175 чоловік, римо - католики — 617, іудеї — 200, греко - католики — 186, протестанти - лютерани — 6. Наприкінці минулого століття у 1900 році кількість жителів наближалася до 10 тисяч (9609), через три десятиліття, у 1939 році, їх було майже 20 тисяч (19136).

Жителі Берегова стараються берегти культурні традиції міста. У другій половині XVIII століття тут, а точніше в приміському селі Чопівка (Берегвегардо) жив видатний угорський філолог Пал Надь-Берегсасі (1750 - 1828). У нього подвійне прізвище, друга його частина — від назви міста. У 1990 році в Чопівці, де він похований, був відкритий пам'ятний стовп.

У Берегові, в місцевій українській гімназії, вчився видатний письменник Федір Потушняк, а його учителем був відомий український поет, уродженець Галичини Василь Пачовський. На будівлі цієї школи встановлено меморіальну дошку пам'яті Федора Потушняка.

Спроба створення нового герба

Років 20 тому при в'їзді в Берегово з боку Мукачева, а потім і при інших в'їздах був встановлений новостворений герб Берегова. Щит варязької форми розділений на чотири поля на зразок герба Березького комітету. У полях зображені: гроно винограду, серп і молот, шестерня і дві руки у потиску. Виникає запитання, чим обумовлена необхідність створення нової емблеми замість старої, яка була дана місту 600 років тому? В естетичному відношенні вона залишає бажати кращого. Впадає у вічі штучність символіки цього герба. Шестерня тут покликана символізувати промисловість міста, але ж вона поки що незначна. Дві руки у потиску мали свідчити про дружбу народів різних національностей, що живуть у Берегові. Але ж відомо, що депортація невинних людей за національною ознакою — один із злочинів сталінщини, скоєних у нашому краї. Як зазначалося в «Закарпатській правді» за 14 лютого ц. р., «за період з листопада 1944 р. до середини 1945 р. було депортовано більше 40 тисяч угорців віком від 18 до 50 років включно, з яких близько 70 процентів загинули в таборах смерті».

Новий депутатський корпус міської і районної Рад, серед яких багато активістів Товариства угорської культури Закарпаття, розпочав велику роботу по виправленню перекручень у найменуваннях вулиць, навколишніх сіл. Так, 9 листопада 1989 року, під передзвін церковних дзвонів у Берегові був встановлений пам'ятник жертвам сталінщини. А в листопаді минулого року був проведений референдум про перейменування міста. Абсолютна більшість городян висловилася за те, щоб мі¬сту була повернена колишня назва — Берегсас.

Незважаючи на впертий опір певних кіл, перебудова й гласність крокують містами і селами нашого краю. Проявом цього є і те, що небесні тіла на старому гербі Берегова, які символізують вічність, знову засяяли, утверджуючи перемогу неминущих цінностей людства.

Із публікацій газети "НЗ", 1991


Коментарі  

 
# Герби і печаті БереговаВолодимир Панченко 15.08.2013, 21:40
Невелике доповнення до теми.

В окремих джерелах XIX століття лев у гербі Берегова подається без побічних фігур (зірки й півмісяця), але таким, що стоїть на зеленій землі. Саме так герб міста подано в "Угорському гербовнику" Г.Альтенбургера і Б.Румбольда 1880 р., а також у праці К.Лінда "Міські герби Австро-Угорщини " 1885 р.

1902 р. Міністерство внутрішніх справ Угорщини затвердило остататочний варіант герба міста: у блакитному щиті, на зеленій землі, золотий лев, обернений у лівий геральдичний бік; у верхніх кутах щита золота шестикутна зірка й срібний півмісяць. Напис на печатці стандартний: "BEREG VARMEGYE. BEREGSZASZ REND. TAN. VAROS. 1902".

З повагою Володимир Панченко, кандидат історичних наук, м. Київ.
 

Додати коментар

Увага! Наші коментарі модеруються. КОЛИБА вже багато років місце толерантності і ввічливості, тому ми залишаємо за собою право видаляти грубощі, неконструктивну критику і коментарі, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Дякуємо.

Захисний код
Оновити