Комітатські герби: Ужанський, Угочанський, Березький та Марамороський

Автор: Яків Штернберг, професор УжДУ.

Феодальна Угорщина, починаючи з ХІ століття, ділилася на адміністративні округи, що називалися комітатами (іноді, цей термін перекладається як жупа). Первісно це були «королівські» комітати, на чолі яких стояв призначений королем головний ішпан або наджупан). Після видання у 1222 році Золотої Булли короля Ендре і з посиленням влади дворянства, комітати стали «дворянськими», на чолі яких, як і раніше, стояв призначений королем головний ішпан, та далі вирішального значення набув обраний дворянством комітату заступник ішпана (піджупан). «Дворянські» комітати періодично скликали для вирішення справ зібрання представників дворянства, при комітаті діяв суд першої інстанції. Буржуазна революція 1848—1849 рр. завдала удару по "дворянських» комітетах, але остаточно їх заміна громадянськими сталася тільки в 1870 році.

Наприкінці XI — початку XII століття складається Ужанський «королівський» комітат, який потім перетворився у «дворянський», а з 1870 року — у «громадянський». До його складу входили нинішні Ужгородський, Перечинський та Великоберезнянський райони, а також 16 населених пунктів, що належать нині до Східної Словаччини. Станом на 1891 рік територія комітату становила 3.052 кв. км, а його населення налічувало 135.247 жителів. Починаючи з 1770 року, столицею комітату став Ужгород.

Наприкінці XI століття складається Боржавський «королівський» комітат із центром у селі Боржава, а потім у Берегах, через що комітат був названий Березьким. У XIII столітті його центром став Берегсаз (з 20-х років нинішнього століття його українська назва Берегово). До його складу входили нинішній Берегівський, Мукачівський, Свалявський, Воловецький та Іршавський райони. Невелика територія комітату, розташованого на лівому березі р. Тиса, після першої світової війни залишилася в складі Угорщини.

Угочанський комітат, що виник у XIII столітті, одержав свою назву від зниклого у середні віки села Угоча. Він був найменшим з усіх 67 комітатів Угорщини. Після першої світової війни частина його території, розташованої за Тисою, увійшла до складу Румунії. Центром комітату у XIX столітті став Севлюш (нинішнє Виноградово).

Найбільшим із закарпатських комітатів був Марамороський, територія якого наприкінці XIX століття займала 10.354 кв. км і в ньому проживало 268.281 чоловік. До нього входили нинішній Хустський, Тячівський, Рахівський і Міжгірський райони. Затисянська частина комітату з його адміністративним центром Сігетом після першої світової війни увійшла до складу Румунії.

ОПИС ГЕРБІВ
Комітатські герби з’явилися після видання закону Державного зібрання (сейму) Угорщини 1550 року. Тоді був створений перший варіант герба Ужанського комітату, проте до сьогодні зберігся лишень його опис. На ньому зображалася рука в панцирі, що тримає шаблю.

Герб Ужанського комітату

Збережений до нині герб — це щит французької форми, розділений на дві частини і над ним знаходиться намет. Він складається із лицарського шолома, що увінчаний дворянською короною, а обабіч звисають декоративні елементи світло-голубого, срібного і золотого кольору. Поле щита лазурове, воно символізує великодушність і щедрість. У верхній частині лицар у броні та золотій короні, тримає в руках по три золоті колоски пшениці, яка давала хороші врожаї в низинній частині комітату. Перед постаттю лицаря також дворянська корона, що уособлює владу дворянства, його права й привілеї. У нижній частині щита срібні смуги на червоному фоні символізують руки комітату. Цей герб прикрашав баррокову арку, зведену перед будівлею старого «комітатського будинку», спорудженого в 1769 році в Ужгороді (розібраний у 1930-х роках) на нинішній Жовтневій вулиці. Цей герб можна побачити і на фронтоні нового «комітатського будинку», зведеного в 1809 році. (Нині тут картинна гелерея і книжкове видавництво).

Герб Березького комітату

Старий герб Березького комітату XVI століття не зберігся, нема також його опису. Новий герб, створений у 1836 році, належить до типу «мовлячих гербів». Італійський щит овальної форми розділений на чотири частини хрестом срібного кольору. Вгорі, в першій лазуровій частині – срібне гроно винограду на зеленій гілці. В другій частині на червоному тлі (цей колір символізує багатство) зображені три золоті жолуді з листям дуба. У нижній третій частині на черовному тлі бурий ведмідь. В четвертій лазуровій - дві срібні риби одна над другою. Цей герб зображає основне багатство комітату— виноградники, дубові ліси, його могутнього мешканця, а також багатство рік і водойм регіону.


Герб Угочанського комітату

Угочанський комітат також володів старим гербом, та він теж загубився. Новий герб 1715 року багато в чому схожий на Березький і, найімовірніше, послужив зразком для нього. На щиті іспанської форми, обведеному каймою із жолудями, зображено майже ті ж фігури, що й на Березькому, лише замість ведмедя тут виведений легендарний «чорний рак», що нібито мешкав у ріці Батор. У центрі герба золотий лев на червоному фоні перенесений з герба роду Перені, представники якого займали,як правило, посаду головного ішпана комітату.


Герб Марамороського комітату

Марамороськяй комітат був створений лише в XIV столітті. Старого герба, очевидно, нема, бо коли видавався закон 1550 року, Мараморош входив не до складу Угорщини, а до складу Трансільванського князівства.
Герб 1748 року незвичайний у тому відношенні, що на ньому зображені робітники-солекопи а процесі праці. Нічого схожого не знайти серед 67 гербів Угорщини. У верхній частині, щита німецької форми зображені при вході в шахту шахтарі, що з киркою в руках добувають сіль. Вгорі відтворено характерного представника лісової фауни — гірського козла, а обабіч дві ялинки — краса марамороських лісів. Домінуючими в гербі є солекопи, зображені чорним кольором. Це колір трауру, але символізує також наполегливість і впертість. Білий фон відображає реалію — сіль, але цей колір у геральдиці уособлює також віру, вірність, у даному разі — вірність солекопів своїй справі, переконаність у потрібності своєї праці. Смуги в нижній частині герба символізують ріки регіону.

Із публікацій газети "НЗ", 1991


Додати коментар

Увага! Наші коментарі модеруються. КОЛИБА вже багато років місце толерантності і ввічливості, тому ми залишаємо за собою право видаляти грубощі, неконструктивну критику і коментарі, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Дякуємо.

Захисний код
Оновити