Приїхав Іван-царевич до Парижу, пішов у ресторан.
В меню читає: «Жаб'ячі лапки смажені», «Жаб'ячі лапки тушковані», «Суп із жаб'ячих лапок» і так ще з десяток найменувань.
Іван-царевич тяжко зітхнувши:
- Та от що треба з ними робити, а я, дурень, цілуватися поліз.

Анекдот із життя

В Тур’я Реметах
Не дарма жителів села Тур’я Ремети (Перечинщина) все Закарпаття з любов’ю називає жаблярями. Лише тут щороку в кінці березня – на початку квітня у старому руслі річки Турички виловлюють для їжі жаб.

За словами кандидата історичних наук Ужгородського національного університету Федора Шандора, традицію споживання жаб у закарпатське село завезли французи на початку 19-го століття. У 1816 році після битви під Ватерлоо країни-переможці – Росія, Прусія, Австрія, Британія – вирішили з Франції вивезти всіх офіцерів наполеонівської армії, котрі згодом змогли б знову створювати бунти і стати причиною конфліктів проти повернення лілій, королівської династії. Тому французів відселили: Росія – в Сибір, Прусія – в Померанію, а Британія – у Шотландію. А оскільки найбільш «забитим» місцем Австрійської імперії було Закарпаття, то Австрія відправила французів до нас.

Місцева легенда свідчить, що серед виселенців трапився дослідник-повар, учень знаменитого Огюста Еськофьє, котрий привіз із собою – на згадку про рідну французьку кухню – кілька французьких жаб, і вже тут, на місці, схрестив їх з місцевими жабами. Нині ці жаби живуть у старому руслі річки Турички.

Звісно, жаб їдять не тільки у Франції та в Закарпатті. До прикладу, у Болгарії та й взагалі на Балканах жаб їдять не менше. Що вже казати про Південно-східну Азію, де ця страва навіть не делікатес.
Навіть консервативним англійцям знаменитий французький кухар Огюст Еськофьє зумів правильно піднести жаб'ячі лапки. У другій половині 19-го століття вони вперше з'явилися у ресторані лондонського готелю «Савой» під назвою Cuisses de Nimphes (буквально: «стегна німф»). Відтоді англійці їдять їх з задовленням.

Тур’яреметівці кажуть, що жаб можна їсти тільки до першої грози. Оскільки перша гроза десь у квітні, то саме у квітні настає той момент, коли у жаби вже приростає шкіра до м’яса. Оскільки жаби всю зиму провели у землі, то зараз у них дуже чисте м’ясо й воно дуже легко відділяється. Причому саме в цей період популяції абсолютно не завдається ніякої екологічної шкоди, бо жаби вже віднерестилися, – пише Надія Петрів на RadioSvoboda.Ua.

Що ж, любі читачі, першої грози ще не було, весна в розпалі, а тур’яреметівські царівни чекають на гостей. Тільки перед тим, як витягти улов, добре придивляйтесь, що воно таке вам трапилося, аби не уподібнитися герою анекдота:
– Що впіймав?
– Зелене, в плямочках, підскакує.
– Жабу?
– Ні, десантника.

Смачного!

Рецепти для гурманів
На смак м’ясо жаби нагадує щось середнє між морепродуктами і ніжною курятиною. Відноситься воно до земноводого м’яса, тому чудово підходить у пісне меню. Рецептів приготування існує до десятка.
Найтрадиційніші подаємо нижче.

Жаб'ячі лапки в сметані
Жаб'ячі лапки, очищені від шкіри, 2 цибулини, 4 столових ложки олії, 1 столова ложка борошна, 1 склянка вина, 2 склянки сметани, зелень петрушки, сік лимона, сіль, чорний мелений перець.
Подрібнену на терці цибулю спасерувати на олії, змішати з борошном, трохи, підсмажити борошно, додати вино, помістити в отриманий соус жаб'ячі лапки, посолити, посипати перецем і тушкувати 15 хвилин, потім додати сметану, дрібно нарізану зелень і сік лимона. Подавати гарячими.

Жаб’ячі лапки смажені в яйцях
Збити яйця, додати ложку борошна, хлюпнути трохи молока, посолити, поперчити. Окремо в тарілочку насипати борошна. Очищені від шкірки жаб’ячі ніжки обваляти в борошні, потім – в яйці. Відтак смажити на олії з обох боків.
Обсмажені лапки викласти на тарілку, посипати зеленою петрушкою.

Жаб’ячі лапки в маринаді
Жаб'ячі лапки витримати 1-2 години в маринаді з розбавленого крижаною водою лимонного соку, оливкової олії, перцю і посіченої петрушки. Смажити у фритюрі (або у великій кількості олії) швидко при високій температурі.