|
Закарпатський гумор -
Павло Чучка
|
|
"Однажды в студеную, зимнюю пору я из лесу вышел.
Был сильный мороз..."
(Н.Некрасов)
ХЛОПИК
Аде раз вуйшов'им з хижі на студінь,
позерам - дітвак горі берегом йде:
на голові калап му ширший, як груди,
з земли го не видно, увидів мене.
Дітвак тот за шпаргочку тягать чікова,
чікув тягать возик - дрива везе.
-Ба вотки дривцята? - я звідам фатьова, -
Из лісу?
-Айде! Розбив'им паланки за тимітьовом,
бо в лісі вже давно нич не росте.
-Крадеш? Не ганьбишса? Та ти ші дітвак!
Фатюв сперать возик, сідать курити,
бо вхляв неборак.
- Смолоше! Чом ти отиць не помагать?
-Отиць личить гроші: продав "Жигуля",
сидить з цімборами в подсобки завмага,
а мати гулюкать на нього "Свиня!"
- А мати ти де є? Чом не поможе?
- У вароши робить.
- А вгень кладеш сам?
- Айде! Нам дрива не треба. У нас паровоє.
А дрива я нараз людьом продам.
Та нач тобі гроші? - я звідам фатьова.
- Вирьховину" куплю!
- Циґаретлі?
- Мопед!
Швакнув біґарьо'м по гузиці чікова,
заверг циґаретлик,
пушов собі гет.
|
