Закарпатська легенда, записана Людмилою Крупою в селі Чорноголова Великоберезнянського району, розповідає історію цієї смачної і простої страви так:

Колись давно жила собі бідна сім'я. Було в тій сім'ї багато дітей. Жінка займалася домогосподарством, а чоловік ходив у ліс на роботу. Але якось сталася біда: чоловік осліп і сім'я почала голодувати. Чоловік не міг витерпіти плачу дітей, які всихали від голоду, і вирушив у дорогу за їжею.
А в той час у полі збирали картоплю, яка вважалася другим хлібом, бадилля згрібали, зносили на купи й спалювали. Той чоловік, ідучи дорогою попри те поле, відчув на собі теплоту вогню. Підійшов туди і почав ціпком теребити у вогнищі. Коли ж це натрапив ціпком на щось кругле, вигріб.
"Таке, як крумпля..."- подумав.
Але тоді ще люди не вміли пекти картоплю в жаринах вогнища, лишень варити у воді. Узяв у руку, ніби м'яке. Спробував їсти - смачне. Тоді швиденько затеребив у попелі ціпком і вигріб звідти ще. Хоч він і не бачив, але то були картоплини, кинуті у вогнище разом з бадиллям. Бадилля згоріло, а тверді картоплини спеклися й стали м'якими, розсип частими в роті. Набрав повну шапку й поніс додому.
- Що се?- спитала жінка, висипаючи печену картоплю перед собою на стіл,
-Не знаю... але їсться смачно, - відказав.
Жінка краще придивилася, розрізала ножиком, вкусила – і тоді збагнула, що то таке приніс її чоловік.
-Ой, чоловічку добрий, - радісно вигукнула, так це ж у вогні спечена крумпля!
З того часу челядь і навчилася смакувати печеною у вогнищі картоплею.

Відбирають картоплини середньої величини з гладкою поверхнею.
Коли дрова у вогнищі перегорять, його розсувають, на гаряче вугілля кладуть картоплю, пригортають і печуть до півготовності. Потім пригорнуте розкривають і обпалюють кожну картоплину на вугіллі або біля гарячих залишків дров так, аби шкірка на ній трохи обгоріла. Коли картопля спечеться, її вибирають і обшкрібають або ж перекладають у мішок чи в кошик і трясуть, аби обсипалася чорна шкірка, а сама картопля стала жовтою. Тим часом шматок сала, бажано копченого, настромлюють на рожен і печуть. Готову картоплю кладуть на чисте полотно чи папір, розрізують навпіл і присолюють. Краплями жиру з печеного сала змащують кожну половинку, накладають зверху трохи бринзи і знову з'єднують. їдять шкробанці гарячими, закусуючи цибулею або редискою чи редькою. Найліпшим напоєм до такої картоплі є столове вино або свіжа джерельна вода.

Існує також інший, менш відомий спосіб: у велику жерстяну банку або відро насипають чистий сухий пісок, заривають в нього картоплю і обкладають відро гарячим вугіллям. Приблизно за годину картопля готова.