Не п’ю!

Восени захолоділо,
Не як у маю,
Но спиртним не грію тіло,
Нич не п’ю! Не балдію, не гуляю,
Просто так жию,
Жон чужих не заціпляю,
Бо не п’ю!
Вшиткі свальбы и гостины
Так, як солов’ю —
Промыкаю доста слины,
Но — не п’ю!
Всі до корчмы носят гроші,
Я же — у сім’ю;
Майпорядний, майхороший,
Я — не п’ю.
Кум на мене пре, як трактор:
— Не упознаю!
Я ж додержую характер
И — не п’ю.
Вже з газеты приходили
Брати интерв’ю:
— Удкі маєте вы силы
Нa тото «не п’ю»?
Ще поселят вас живого
Ангелы в раю,
Так додержуєте строго
Правило «не п’ю»?
У алфавіті послідні
Буквы «Я» тай «Ю»…
Дуже мало, котрі згідні
З правилом «не п’ю»!
— Я не хворий, не суботник,
Чесно признаю,
Малом упити охотник,
Но — не п’ю
Коли їду из машинов —
Ще ся з нив уб’ю,
То єдинов є причинов,
Што не п’ю.
Та з п’яницями ще буду
У однум строю,
Зразу правило забуду
Про «не п’ю»!
И душі и серцю скучно,
Также и х..,
Йсе доказано научно —
Кидь не п’ю.
Та поламлеся жилізо,
Слово вам даю —
Наливайте кулько влізе,
Вшитко п’ю!
Из пшениці або з цукру,
Аж бы з мелаю;
Й магазинну радо прумкну,
Й «просту» п’ю.
Доста было з капучіно,
Доста з кавию,
Стане море по коліно,
Як зап’ю.
Фіглі жонам я розкажу
Типа «Ай лав ю»,
А потому тихо ляжу
Баюшки-баю;
Знову буду з колективом,
А не на краю…
Люди! Дайте кружку з пивом!