Продукція язиков

Граматична фантазія в І дії
(Вістка з газети: Міністр шкільництва скликав комісію, що мала рішити язиковий спір на Підк. Руси. Але з огляду на несприятливу погоду (атмосферу) засідання цієї комісії відложено на 10 літ зі значно збільшеним числом учасників). Діється в Празі 1941 р.
Предсідатель:
Мілі панове а дамі!
Рачте, просім,
урчіт самі —
Які язік мусі міт
Подкарпаторускі лід.

Один автономіст:

Наши славньї педагоги
И карпатски филологи
Бізонь ипен дєсать лет
Кликають на цєлий свєт:
Чеги — нос свой не втручайте,
Автономію нам дайте!
Собственньїй у нас єсть нос,
Даби разрєшіть вапрось.

Один фахівець:

В нас біда, що до язика
Кождий пхає свого носа.
Каже: штука невелика
Братись до цього вопроса.

Другий фахівець:

Я, панове, ось недавно
Винайшов такий патент —
Що цю справу препогану
Вирішить в один момент.
Хай коміс'я наша з Богом
Ходить з хати та до хати
І давай перед порогом
Хлопа кождого питати:
«Хлопе! Покажи язик!
Чи до нього ти привик?
Чи тобі він відповідний,
Або, може, невигідний?»
Справу, взявши так критично,
Вирішим систематично:
Що який язик хлоп має
І якого він бажає.

Один спеціаліст:

Я знов раджу по всіх селах
Підкарпаття походити
І слова — що суть усюди —
У граматику всадити!
А слова — що вже не всюди
Однаково виглядають —
(Віл, вул, вол — кінь, кунь, кобила)
Місця в практиці не мають!
І тому такі всі річи
Треба в русинів забрати,
То тоді ці грішні назви
Перестануть уживати.

Один общемислящій:

Наш-ь язьїк-ь карпаторусскійь —
Плохой'Ь файтьгь кавардакь,
Богъ уъ немъ неъ существуегь
Аниъ словоь «даъ» ниь «какъ».

Два посли:

Весь народ ідет за нами,
І зато мы с'ме пОслами.
Дайте книг такі в деревню,
Чтоб народ наш не узнал —
Кожу днесь тко дрет із него,
А тко раньше сію драл.

Один філолог:

Наш народ уже добився
Той культуро на вершок,
Відколи у нас з'явився
У граматицо дашок.
Тим самим ціла проблема
Вірошена наохтема:
Буде й конь, и вол, й народ
Під дашком отьім сидіти —
И ніхто най не питає —
Хто ми є, й ЧИЇ ми діти.

Один автохтон:

Русин наш — кедь так юж треба —
Ни вкраинець, ни москаль,
Он упал себі из неба;
Правда се єсть исторична,
Нам соборности не треба!
Наша шкура еластична.

Один настоящій:

Ви не дєлайте здєсь шуток!
Бєрєгітесь, гаспада!
Вот пробудітса Росія —
Вам канєц прійдьот тагда.

Один консерватист:

Виджу я ужек' из сього,
Ож не рішиме ничого.
Каждый ще лем зачинаєт,
А часу уж не хватаєт.

ОДИН учитель:

Дайце нам ЯЗЬІК у школьї,
Всякий — хоч и хінський,
Хоч мадьярській, хоч кацапській,
Лем не украинський.
Бо кедз пан изь кавийгазу
Пойдзе в керт шийталувати,
Нем легет никаким каком
По-простацьки глаголати.

Один референт:

Лихо нам із сим вопросом,
Так як курці із яйцем.
Я вже бачу, що ніколи
До кінця ми не дійдем.
А тому, що в нас премного
Славнозвісних філологів,
Маємо над чим рішати
Повних десять тисяч років.

Предсідатель:

Негадайте се так грознє
Гледьте, панове, є поздє:
Мусіме їт на об'ед,
Кром'є того, як йсем спатржіл
Вєці нелзе віговєт
Прото мусім то єднані
Одложіт на десет лет.

Всі (співають):

Ми вперьод нагнали дЬло
Тельо вельо, кельо нужно.
Заонанджившися смыло
Воскликнімо разом дружно:
Ильйен! Наздар! Да живйот
Возлюбленний наш народ!

Додати коментар

Увага! Наші коментарі модеруються. КОЛИБА вже багато років місце толерантності і ввічливості, тому ми залишаємо за собою право видаляти грубощі, неконструктивну критику і коментарі, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Дякуємо.

Захисний код
Оновити