У XVII столітті паном Ужгородського замка був капітан Другет, лицар статочний. Мав він дуже красну доньку, про красу якої оповідали аж у далеких краях.

У тих часах переходили через кордон польські війська й нападали на наші міста.
Один із польських воєвод задумав здобути Ужгород. Аби дізнатись, як це можна зробити, переодягся і, як чужий, незнайомий пан, приїхав до Ужгорода. Випадково познайомився з донькою Другета. Дівчина до нього закохалася та розповіла йому, яка воєнна сила є в замку і як замок можна здобути.
Однак батько дізнався про зраду і дав живу замурувати її в замку.
Кажуть, від того часу душа дівчини не має супокою і ночами, коли великі бурі, плачучи блукає в замку й чекає на своє визволення.