Емма Левадська згадуючи, з чого все починалось, розповіла: “Років 12 чи 13 тому, працюючи в школі мистецтв, я зрозуміла, що однієї школи малувато. Справа в тому, що там свої програми, які випускаються зі Львова, з Києва, в яких не враховуються закарпатські народні традиції. Там такого, щоб було близьке нам, на жаль, не було. Тому виникла ідея створити експериментальну студію, яка б ішла не за програмами, а де б можна було розробити свої. От я впродовж 3 років розробляла методичку для молодших дітей. І вона, на щастя, була затверджена. Працювали ми у етнографічному музеї 3-4 роки, а потім створили «Малий Лувер». Діти дуже хотіли і тягнулися до нас. Ми вдячні Ерфану Ференцу, що він надав нам приміщення, адже так прекрасно і престижно для учнів і студентів: показати свої роботи у музеї Бокшая і Ерделі. Туди ж рідко хто потрапляє. А кожний із тієї дорослої групи міг би зробити свою персональну виставку”.

Крім того, Емма Романівна поділилася планами на майбутнє. За її словами, серед своїх учнів вона вже бачить те ядро, кому сміливо може передати керування об’єднанням. Власне, й керувати у прямому розумінні і не потрібно, варто лише стежити та направляти. Емма Левадська повідомила, що потроху роль керівника передає надзвичайно творчій та порядній дівчині Надії Кіс.

“Малий Лувер” – два гарні дуже слова, — продовжив його колега Василь Роман, — “малий” — то “дитинство”, а “Лувер” — “скарб”, адже ми справді маємо справу зі скарбом. Це дуже дорога знахідка Емми Романівни. Якщо дитина проявляє талант — це надзвичайний скарб, з яким треба вміло обійтися. Свого часу, коли ми тільки починали презентувати дитячу творчість, я ознайомився із творчими школами області. От, музиканти прекрасно себе подавали: концерт, костюми, декорації, квіти. А в цей час художники в коридорі на стінах за допомогою скотчу вивішували свої твори. Але ви б бачили, що то таке було! Справжні шедеври!... От ми і маємо всі роботи зберігати, як скарб. І творчість виходить за межі програм. Те, що в межах програм, як з ним жити – не знаю. Це — рутинне ремісництво. Дитина переживає образи... Мистецтво придумане людьми не для відтворення світу. От навіть наскельні малюнки – людина мріяла вполювати великого звіра, малювала цю ситуацію. Мистецтво — це світ, про який ми мріємо. Ми його змінюємо своїм мистецтвом”.

Усі присутні одностайно наголошували, що дітей не можна обмежувати, їм треба давати простір, свободу, і лише трохи підштовхувати у правильному напрямку на шляху до мистецтва.

Прес-центр "Закарпаття"