Увійти
Співанка за русинськоє Бородіно
( 2 Votes )
Закарпатський гумор - Іван Петровцій

Уповiш, жоно, ци ни задарь 
Минi дала ты в пысок адде, 
Онь змирькся вшиткый свiт. 
Запамняталомися тiлко, 
Як ты ухопила качiлку, 
И - бух по головi! 


Тото лем знає божа мати, 
Ош як устих имся вчуняти, 
Й пут постiль им залiс. 
А ты набрала с шпора грани, 
И кажеш: - Уттiть ты ни встанеш, 
Онь докi ї ни йзiш! 

Вта грань на постiль политiла, 
И нарас парна ся имила - 
Пут парнов спав сусiд. 
Кой ввiдiв им му босi ногы, 
Залав им в Христа-пана-бога, 
И в сись ушиткый свiт. 

Вже туй жону я нич ни звiдав, 
Ай постiль вєнно ис сусiдом, 
Ги штангу, м зняв горi. 
Ни можу врозумiти й досi, 
Як постiль сталася у возiр, 
И спеллася в дворi. 

Пороззирав им хыжу зунну - 
Жона вже была у декунку - 
Забилася у пiч. 
Типир ты, жоночко обленна, 
С капустов будеш запечена - 
Ни втеєтуєш нич. 

У рукы м взяв гордiв с капустов, 
И рендешно на пiч го пустив - 
Влеглася пiч стара. 
Ни каждый може врозумiти, 
Як жонка встигла уттiть втiкти - 
В стiнi была дiра. 

Ай туй сусiд мiй суветливо 
В дворi с корiньом урвав сливу 
И просто в мене вер. 
Я в льотi вхопив сливу в руку, 
И шпурив нив у жонку суку, 
Й лем платя йiв роздер. 

Ай туй сусiда мiй путскочив, 
И с ходу в пысок як ми вмочить - 
Тото вже быв удар! 
А я як вхопив го руками, 
И вєнно - с головов, с ногами - 
Забив им го в будар. 

Врага м єнного мнянтовався, 
Та на жону м свою нарвався - 
Она минi дала! 
Ба, уткiть силы тiлко мала, 
И зубы, й ребра ми зламала, 
Лице всьо ростяла. 

Ты нащо нохтi лаковала?! - 
Обысь май дерти бировала? 
Глянь на моє лице! 
Я д людьом уйти вже ни можу, 
Бо вшиткый пысок у ня схожый 
На великонноє яйце. 

Жона у хыжу заскочила, 
Руками зунну двирi ймила, 
И гойкать: - Всьо! Буде! 
Я жаждив хыжу запалити, 
Та шваблик ся ни хотiв ймити, 
А мав им лем єден! 

Жона щось в хыжи залящiла... 
Й минi вже битка надоїла - 
Иду собi в будар. 
А в бударi сусiд ся запер - 
Ис пыска страшно кров му цяпле, 
С гузiцi - жовтый вар. 

Що можу с ними говорити, 
Коли ни хотять мирно жити - 
Все лiзли бы в бiду. 
Уже змирькалося над вичiр - 
Жона сусiдова ня кличе, 
И я ид ньiв иду. 

Вна, ги дiтину, ня роздiла, 
Промыла раны, всьо завила, 
И в постiль повела. 
Туй я забыв синцi и раны, 
И ока м ни склiпив до рана - 
Гий, що за нiч была! 

Тото ни постiль пуннимати, 
И ни гордiв на пiч метати - 
Там треба ся впрячи. 
Мы с нив ся двоє так любили, 
Що постiль исьме розлупили - 
Кiнчали на печи. 

А де жона моя с сусiдом?! 
За вто мене уже ни звiдай, 
Бо що минi до них? 
Тко ся любовлю занимає, 
Тот ся ни б'є, ни обзыває - 
Сисе затям навiк!

 

 
Ukrainian English Hungarian Russian Spanish
Webkolyba.org.ua

Книга на Миколая 2012

RSS-стрічка


© 2005-2012 Колиба. Ігор Деяк, Інга Деяк. Всі права застережено.
Умови використання матеріалів