У Перечинському районі, який у минулому разом з Ужгородським і Великоберезнянським районами входив до складу Ужанського комітату, нема ні міст, ні містечок у старому розумінні слова. Отже, нема гербів, окрім Перечинського, але емблематика печатей становить значний інтерес. На відміну від більшості міських і містечкових гербів, а також певної частини сільських печатей Березького комітату, виконаних професійними граверами за правилами дворянської геральдики, емблеми населених пунктів колишнього Ужанського комітату, в тому числі й Перечинщини, вирізняються безпосередністю, самобутністю, навіть певною примітивністю, що надає їм безперечної краси. Ми представимо читачеві емблеми нинішнього районного центру і двох найбільших населених пунктів району — Порошкова й Дубриничів, виділених у книзі «История городов и сел УССР. Закарпатская область», і ще трьох населених пунктів — Сімерок, Тур'їх Реміт і Зарічева, герби яких дуже своєрідні.

Точне місцезнаходження фортеці, яка до XIX століття називалася Унгварською, не встановлено. Найімовірніше вона знаходилася в Горянах. Інші вважають, що вона була розташована на захід від нинішнього міста, а ще інші - що вона височіла там, де знаходиться сьогодні. На час приходу угорців (896 рік) це могло бути земляне укріплення, навколо якого мешкало автохтонне слов'янське населення - предки сучасних русинів-українців.

Феодальна Угорщина, починаючи з ХІ століття, ділилася на адміністративні округи, що називалися комітатами (іноді, цей термін перекладається як жупа). Первісно це були «королівські» комітати, на чолі яких стояв призначений королем головний ішпан або наджупан). Після видання у 1222 році Золотої Булли короля Ендре і з посиленням влади дворянства, комітати стали «дворянськими», на чолі яких, як і раніше, стояв призначений королем головний ішпан, та далі вирішального значення набув обраний дворянством комітату заступник ішпана (піджупан). «Дворянські» комітати періодично скликали для вирішення справ зібрання представників дворянства, при комітаті діяв суд першої інстанції. Буржуазна революція 1848—1849 рр. завдала удару по "дворянських» комітетах, але остаточно їх заміна громадянськими сталася тільки в 1870 році.

На території Ужгородського району розташовані місто Чоп (дев'ять тисяч жителів). і ще два населені пункти із кількістю жителів більше п'яти тисяч чоловік: Середнє та Велика Добронь. Із них перший одержав статус містечка ще в середині XV століття і мав не лише печать, а й герб (з 1971 року це селище міського типу). Чоп, що до будівництва залізничного вузла був "маленьким селом, мав лише печать; лише печать мала і Велика Добронь, яка, незважаючи на те, що в ній мешкає 5.500 жителів, продовжує залишатися на становищі сільської місцевості.
Деякі села Ужгородщини припинили самостійне існування, злившись із Ужгородом. Це Дравці, Радванка, Доманинці, пам'ять про самостійність яких бережуть їхні сільські печаті.