|
Вакх у Горянах або Чому на Закарпатті чудове вино |
|
Дуже давно, тоді, коли боги стародавніх греків сиділи на Олімпійській горі й панував серед них громовик старий Зевс, багато прикростей і клопоту всім завдавав п'яничка і гультяй Вакх. Надаремно намагався Зевс умовити його не зловживати доброзичливістю богів. Вакх посилався на те, що він бог виноградарства й виноробства і йому не пристала тверезість. Що, мовляв, було б, якби він проповідував вино, а сам воду пив?! В очах людей він був би брехуном! Отак відповідав непутящий бог і продовжував свої вакханалії.
Надокучило це старому Зевсу. І вирішив він випровадити непокірного бога на заслання. Але куди? Не можна ж його вислати туди, де люди займаються виноградарством!
І раптом його погляд спинився на бовваніючих на півночі від Олімпу горах Карпатах, саме там, де ріка Уж виривається з гірських ущелин на рівнину. Адже богові та ще з високого Олімпу все видно!
Придивляється і бачить, що коло села Горян на спадистому горбочку, крім густого чагарника шипшини й терну, нічого нема.
— Ось куди! — вигукнув Зевс і одразу видав наказ про заслання Вакха. «Отам він виправиться,— думав старий бог,— там він серед місцевих варварів позбудеться своєї звички. І від спраги не помре. Може пити скільки влізе тернове вино. А як його не вистачить, то досить води в річці Ужі!»
Так наказ і був готовий: «Вислати бешкетника й гульвісу Вакха на виправлення в село Горяни!»
А Вакх тим часом не ловив гав. Коли до нього прийшла сторожа, яка мала його супроводжувати на заслання в да-
лекі Горяни, у нього під тогою вже була схована виноградна лоза.
Наші предки прийняли доброзичливо веселого засланця, який відразу припав їм до душі. І вони не помилилися. Новий громадянин не втрачав свого веселого характеру й на засланні.
Щоб не нудьгувати, а головне, щоб не втрачати дорогого часу, він одразу ж почав навчати горянців виноградарства. Не минуло й кількох років, як на сонячних горянських схилах замість колишніх заростей колючих чагарників уже красувалися виноградники.
Що сталося далі, про те ми можемо самі здогадатися — горянці дуже легко засвоїли й таємниці виноробства, після чого лишалося тільки пити чудове вино. Засвоєння цього діла пішло легко і грунтовно настільки, що навіть нащадки не забули.
А Вакхові тільки цього й треба було. Знову почалося в нього веселе життя!
Тим часом на Олімпі настали тиша і спокій, які непомітно обернулися на нудоту.
Почуття гніву в Зевса потроху вляглося. Нудно стало старому. Як-не-як, а була хоч якась розвага, коли починав бешкетувати Вакх під час своїх вакханалій.
Згадав Зевс і свою молодість. Не без гріха й він був. Недарма заслужив славу бабія. Адже всім було відомо, як він викрав Європу, коли вона ще молодою цнотливою дівчиною була... Словом, надокучило Зевсу без вакханалій. І згадав він бідолашного Вакха — що то він там робить у тій далекій стороні? І почав виглядати старий.
Глянув у бік Горян — і мало не остовпів: побачив підпилого Вакха в супроводі веселих від хмелю горянців.
Пияцтво Зевс ладен був йому простити. Але звідки в Горянах вино? І що найбільш обурливо — не зважає Вакх на свою божеську гідність, дозволяє собі пити й гуляти зі смертними!
Розгнівався Зевс і наказав негайно вернути Вакха на Олімп.
Зі сльозами на очах проводжали горянці свого улюбленого вчителя. Проте й після нього вони не Лишили виноробства.
З Горян виноградарство і виноробство перейшло в сусідній Ужгород, а вже звідти потім поширилося по цілому Дунаю.
І від того часу став виноград емблемою міста Ужгорода, в стародавньому гербі якого красується виноградний кущ з двома золотими гронами. |
