В Ужгородському прес-клубі реформ відбулася презентація книги споминів закарпатців, насильно вивезених фашистами на примусові роботи у робочі та концтабори «Між життям і смертю».
Унікальний збірник споминів вийшов у видавництві «Карпати». Вперше за всі післявоєнні роки до читача прийшли гіркі невільницькі спогади.
Автор ідеї, організатор видання та упорядник книги Михайло Грицак, донедавна керівник закарпатського відділення Українського національного Фонду "Взаємопорозуміння і примирення" розповів, що у книжці зібрано 29 споминів. Крім того там вміщено кілька сотень даних по наших краян, які перебували на важких працях у Німеччині, у концтаборах та гетто,. Поштовхом до укладання книжки стали більш, ніж 2200 заяв закарпатців до обласного відділення фонду про грошову компенсацію. Близько 1600 потерпілих допомогу отримали.
«Дуже важко було зібрати матеріали, зазначив Михайло Грицак.- Ця книжка могла бути набагато більшою, але ще й сьогодні люди бояться і не можуть говорити про пережите». Головний редактор видавництва Борис Кушнір додав, що 11 квітня відзначатимуть міжнародний день в’язнів концтаборів. Проте цієї дати чекали не стали і презентували книжку громадськості вже сьогодні.
У засіданні взяли участь самі автори споминів, які відчули усі жахи Великої Вітчизняної війни, рабської праці, приниження, але не зламалися і зберегли власну гідність. Зокрема Василь Лендєл розповів, як тікав з Австрії, поневірявся в угорському таборі на Березнянщині. «Я хотів би подякувати Богу, що, маючи такі важкі роки, я вижив,--сказав Василь Лендєл, який через те і вважає, що видання «Між життям і смертю»-- оптимістична книжка.
Сім’я Гільпертів, які цього року святкують 60 років спільного життя, не скаржаться на втрачені роки. Єдина біль всього їхнього життя—до цього дня ні пані Тільда, ні Ернест Йосипович не знають , що сталося з рештою їхньої великої родини, після того як батьків, братів та сестер вивезли у невідомому напрямку.
Видавці сподіваються незабаром збільшити наклад, адже така книжка-- перша в області. Самі автори споминів сподіваються на виховну роль зібраних матеріалів, бо стверджують, що молодь нині не цікавиться своєю історією. А на полицях магазинів частіше знайдеш «Майн кампф» А.Гітлера, аніж відтворені на сторінках реальні події поневірянь власного народу. |
