Склянка квасолі
200-300 г грудинки копченої, ребер або ковбаси домашньої
1-2 моркви, петрушка (корінь)
1 цибулина
1 ст. ложка смальцю,
1 ст. ложка борошна
сіль, паприка,
50 г сметани,
зелень, 1 л води.

У стародавніх греків та римлян квасоля була одним з найважливіших продуктів харчування, про це свідчить латинська її назва, що означає “їжа“. Щорічно знатні римляни, обрані суддями, повинні були влаштовувати особливе святкування, під час якого, роз’їжджаючи містом, жменями кидали в натовп квасолю. На території сучасної України, на думку більшості дослідників, квасоля з’явилася у 15-16 сторіччях. Квасолю не слід плутати з бобами, котрі до Європи разом з кукурудзою та помідорами привіз Колумб.
На Закарпатті квасоля була відомою із значно давніших часів. Зокрема, імовірно, цю культуру принесли з собою саме римляни, які у 107 році н.е. розгромили на території Закарпаття один з останніх оплотів Дакійського царства (сучасне село М.Копаня Виноградівського району). Після цього по території Румунії та Закарпаття проходив так званий Карпатос Лімес (північно-східний кордон Римської імперії). Сучасні румуни вважають себе нащадками дакійців та римлян, тож не дивно, що культури, принесені римлянами, є традиційними для румунів. 

Попередньо перебрану й замочену квасолю варять у підсоленій воді разом з копченою грудинкою або домашньою ковбасою та овочами, нарізаними невеликими шматками, та лавровим листом.
Окремо, на розтопленому смальці, готують пасеровку з пшеничного борошна та дрібно нарізаної цибулі. Пасеровку постійно помішують, додають червоного меленого перцю, трохи томату, води, добре розмішують і з'єднують з киплячим супом.
Подаючи на стіл, у тарілку кладуть сметану і посипають дрібно нарізаною зеленню петрушки або кропу. До супу можна додати оцту за смаком.

Суп можна готувати і з тістом. У такому разі за 5—7 хв. до закінчення варіння в суп кидають чайною ложкою дрібні галушки з м'якого тіста.

Дослідження історії закарпатської кухні Федір Шандор, Інга Деяк.
Посилання на Колибу обов’язкове. Всі права застережено.