Архітектура храмів Ужгорода - КОЛИБА: портал про Закарпаття

КОЛИБА: портал про Закарпаття

Архітектура храмів Ужгорода

Великоморавський князь Ростислав (846 - 870) підготував основу майбутнього держави. Він попросив візантійського імператора прислати йому священників, які б уміли вести Службу Божу на слов'янській мові. Імператор направив йому Кирила і Мефодія.

А в 988 році великий князь Київський Володимир приймає християнство, а разом із ним і його держава Київська Русь. Саме в ці часи,а можливо і набагато раніше,слов'янське населення Закарпаття, яке проживало на кордоні між цими державами, могло прийняти християнство.Лісисті та малолюдні зелені Карпати були ідеальним місцем для побудови на їх території численних монастирів. Саме церква подавала значну підтримку феодальному устрою держави. Місцеве населення в однаковій мірі підтримувало зв'язки, як зі Сходом, так і з Заходом. Подільський князь Корятович заснував православний монастир у Мукачеві,а італійські графи Другети привезли в Закарпаття єзуїтів.

Із послабленням Візантійської імперії, на перший план виходять зв'язки із західним християнством, що рішуче вплинуло на розвиток місцевої християнської культури. В Ужгороді здебільшого будувалися католицькі церкви. Причина полягала у тому, що місто відносилося до сфери впливу Другетів - римських католиків. Пізніше перевагу перейняли церкви східного обряду. Це було пов'язано з тим, що наш край часто ставав розмінною монетою у релігійних суперечках сусідніх держав.

На одному із семи пагорбів Ужгорода (провулок Музейний), височить прекрасний архітектурний твір – Горянська ротонда. Невеличка кругла церква, що розташувалась поблизу середньовічних руїн аристократичного палацу, вже кілька століть радує око своєю оригінальністю. Кругла церква або ж ротонда (“rotunda” з італійської мови – кругла будова), що сьогодні знаходиться у мікрорайоні Ужгорода – Горяни, до сьогодні викликає багато запитань щодо її походження і віку.

Після проведеної реставрації церкви у 1911 році, тодішні вчені змогли побачити матеріал з якого зведено стіни ротонди. Схожість матеріалу побудови із матеріалом замкових романських стін привело їх до одного висновку Горянська церква відноситься до Х-ХІ ст. Наприкінці 60-х років угорські дослідники особливо зацікавилися ротондами Панонії. Вони зробили узагальнюючі дослідження і дійшли до висновку, що Горянська ротонда має близьких “родичів” серед двох ротонд в угорських селах Кісомбор, Корчо. Однакові геометричні форми, будівельний матеріал все це навело на думку обєднати ці три церкви в один архітектурний ряд і сміливо говорити про дату побудови ХІ ст. Сьогодні Горянська церква Св.Анни це шестикутна будова в товщу стін якої врізано шість навпівкруглих ніш із трьома вікнами, зверху на будові лежить полегшений тамбур із шістьма вікнами. Та чи не найпривабливішим є те що внутрішні стіни розписані у ХІІІ ст. художниками в стилі північноіталійської ранньоренесансної школи Джотто. У XV столітті до ротонди було прибудовано прямокутний неф церкви Св. Миколая і при цьому було розібрано частину ротонди, а у 1912 році над західним фасадом церкви було надбудовано дерев'яну дзвіницю.

Одним з найімпозантніших храмів Ужгорода є греко-католицький кафедральний Хресто-Воздвиженський собор, що по вулиці Капітульній. Його історія тісно пов'язана з історією Ужгорода. Закладка собору відбулася у 1640 році. Його почав будувати ужгородський господар - граф Іван X Другет. У 1644 році будівництво було майже закінчено, але цьому перешкодила війна між Трансільванією та Австрією.Під час війни нові будівлі були пошкоджені, і тільки в 1646 році будівництво собору завершилося, після чого сюди була переведена єзуїтська колегія з міста Гуменного (Словаччина) - родинного маєтку графів Другетів. Собор спочатку служив, як церква для єзуїтського монастиря, який знаходився у будинку резиденції єпископа.

Відомі собори Європи будувалися на протязі століть, неодноразово перебудовувалися.Те ж саме сталося і з Хресто-Воздвиженським собором. Спочатку він був збудований у барокковому стилі.

Сам собор представляє собою цегляну будову, головний фасад якої увінчаний трикутним фронтоном, до нього примикають восьмигранні триярусні вежі з курантами. Важливе місце у загальному вигляді собору займає чотириколонний портик корінфського ордеру на високому цоколі. Центральний неф перекритий напівциркульними склепіннями. Інтер'єр собору оформлений у стилі рококо. Частково збереглися розписи XVШ cтоліття,а також картини кінця XIX cтоліття,у яких вжито принципи італійського живопису пізнього барокко. На склепіннях центрального нефа знаходиться велика композиція "Віднайдення Чесного Хреста" закарпатського художника Йосипа Бокшая.

До собору зліва примикає колишня єпископська резиденція, сьогодні тут розташована бібліотека національного університету. План резиденції нагадує східно-слов'янську букву "Г" з двома восьмигранними чотирикутними вежами. Західний фасад прикрашений глухими портиками і ліпними гербами єпископа Бачинського. На південному фасаді розміщений сонячний годинник.
Кафедральний собор зазнав значних руйнувань під час визвольної війни угорського народу в 1703-1711 роках, але вже в 1718 році в ньому велася Служба Божа.

У 1773 році Папа Климентій XVI скасував орден єзуїтів. Кафедральний собор залишився без господаря.У 1775 році австрійська імператриця Марія-Терезія видає грамоту, за якою будова ієзуїтського монастиря і церква при ньому передавалися Мукачівській греко-католицькій єпархії, яку в той час очолював єпископ А.Бачинський. Він переніс із Мукачівського монастиря в Ужгород центр управління греко-католицькою єпархією Закарпаття, а будову монастиря зробив єпископською резиденцією.

У 1878 році собор був перебудований за проектом Луки Фабрі,де поєдналися риси класицизму і необарочні тенденції. У такому стилі пам'ятка збереглася і до сьогодні.

Якщо звернути на вулицю Волошина, то вона виведе нас до римсько-католицької церкви, Св. Георгія. Перша згадка про церкву відноситься до 1332 року. У 1767 році було збудовано нову барокову церкву, на місці попередньої зруйнованої. Сьогоднішня будівля нагадує своєю структурою будови першої половини XVII ст. Біля стін з-під землі видніється великий камінь, це перший камінь фундаменту нової церкви XVII ст., а важкий фасад завершується дзвіницею з великим латинським хрестом. Трохи вище знаходився колишній дівочий римо-католицький ліцей Святої Гізелли, чию скульптуру можна побачити і сьогодні на фронтоні музичного училища.

Серед інших колишніх та сучасних пам’яток храмової архітектури можна виділити колишню будову греко-католицької учительської семінарії, це один з найстаріших середніх педагогічних закладів у східній Європі, тут викладав перший Президент Карпатської України Августин Волошин, сьогодні тут розмістився юридичний факультет Ужгородського університету. Навпроти на території Ужгородського замку можна побачити руїни католицької готичної церкви ХІІІ ст., ця прямокутна споруда з двома приміщеннями, сильно постраждала під час пожежі у 1720 році. А ось у 1762 році було розкрито склеп графів Другетів у надії знайти скарби, щоб використати їх для будівництва католицької церкви. Але нічого, крім одного золотого перстня Валентина I Другета, не було знайдено.

Трохи спустимося до низу і побачимо перед собою величну будову колишнього греко-католицького монастиря Св.Василія, 1912 року побудови, це була перша пятиповерхова будова в Ужгороді, сьогодні тут знаходиться фізичний та біологічний факультети Ужгородського національного університету. Потрапивши на площу Театральну, побачимо колишню будову однієї з найбільших у Європі ортодоксальних синагог споруджену у псевдомавританському стилі в 1904 році, тепер це будова обласної філармонії. Її зовнішні стіни оздоблені клінкерною цеглою та червоними керамічними плитами.

Поблизу художнього музею, на площі Жупанатській можна побачити реформатську церкву, яка має строгі пуританські форми. У 1793 році було закладено фундамент церкви, а у 1796 році було завершено будівництво церкви, високу вежу якої вінчає восьмикутна зірка. А на набережній Православна височіє точна копія православного храму з російського міста Коломна, це Покровська церква. У 1930 році вона була збудована російськими емігрантами, у стилі північно-російських шатрових церков.

По вулиці Цегольнянська, можна побачити збудовану 1802 р. Преображенську церкву збудовану у псевдоготичному стилі, тут же у дворі церкви знаходиться невеличка каплиця, де поховано видатного закарпатського історика Михайла Лучкая.

Ще однією храмовою пам’яткою є православний кафедральний Хресто-Воздвиженський собор з церквою Св.Кирила і Мефодія, Це одна з найбільших (висота 50 метрів) у Центральній Європі православних споруд.