Хто садить дуба, - той його, можливо,
І не побачить вищим, аніж сам.
Це дар майбутнім, скажемо, літам,
Привіт іще не знаним поколінням...
... І от ростуть за нашої доби
В добу колишню саджені дуби...
М. Рильський
Куди б не закинула доля людину, рідне місто завжди зберігається у серці, як найдорожчий спомин. З дитинства запам’ятаємо чудову липову алею вздовж Ужа. Крони дерев, вкриваючись цвітом, наповнюють повітря медвяним ароматом, гудінням бджіл та щебетом пташок. Вулиці міста радують око білими і рожевими магноліями, квітучими сакурами, білосніжними чубушниками, кущами форзиції...
Символом Ужгорода можна назвати рослину, яка рожевою піною своїх квітів надзвичайно яскраво прикрашає наше місто навесні. Це сакура. За японською легендою квіти сакури стали рожевими від невинної крові дітей, які були вбиті жорстоким японським князем. Начебто і не плодоносять сакури тому, що їх квіти назавжди залишаються юними.
Проспект Свободи особливо гарний у червні, коли на гілках екзотичних катальп розпускаються стрімкі волоті ніжних білих квітів, а велике листя суцільним шатром утворює крону.
Неперевершені у період цвітіння магнолії, які дуже полюбляють висаджувати на своїх подвір’ях ужгородці. Колись магнолії росли майже по всій північній півкулі, заходячи до самої Антарктики. Але під час зледенінь ці теплолюбні дерева майже всюди вимерзли. Пригляньтеся до будови їх квітки та плоду. Хіба не нагадують вони шишку голонасінних рослин? Це найдавніші квіткові рослини планети.
Серед парків і скверів Ужгорода найбільш давнім є парк, який знаходиться поблизу Ужгородського замку, на правому березі річки Уж. Найстаріше дерево – платан кленолистий. Вважають, що його було посаджено у XV ст. тодішнім володарем Ужгородського замку Другетом, який влаштовував в цьому парку полювання на диких звірів.
Вчителем тодішньої Ужгородської гімназії Іштваном Лаудоном у кінці XIX ст. був закладений надзвичайно цінний арборетум (дендрарій), який знаходиться біля дитячої лікарні. Тут можна побачити такі екзоти, як болотний кипарис, тсугу канадську, псевдотсугу, біоту східну, кипарисовик Лавсона, віргінський ялівець. В центрі дендрарію височіє гінкго дволопатеве, яке ботаніки називають реліктом, тобто „живим викопним”. Мільйони років тому гінкгові були широко розповсюджені на земній кулі і представлені багатьма видами. На сьогодні єдиним представником їх залишився гінкго дволопатевий, голонасінна рослина, яка восени скидає листочки віялоподібної форми.
Ботанічний сад Ужгородського національного університету був закладений у 1946 р. За часи існування до колекції ботанічного саду увійшли сотні інтродуцентів: секвойядендрон гігантський (мамонтове дерево), альбіція ленкоранська, тюльпанне дерево, софора японська, смоковниця звичайна, понцирус трилистий тощо. Не тільки заморські екзоти, але й перлини місцевої флори, занесені у „Червону книгу України”, культивуються в ботанічному саду: білоцвіт весняний, нарцис вузьколистий, підсніжник білосніжний, шафран Гейфеля та інші.
На околиці міста розміщений парк, призначений для відпочинку ужгородців і масових культурних заходів. Зелені насадження в ньому можна поділити на суцільні деревно-чагарникові масиви, алейні насадження і живоплоти. Дорога, яка веде через підвісний міст, обсаджена тополями пірамідальними і липами дрібнолистими. Головна алея створена з тополі білої і бузка звичайного. В парку ужгородцями були висаджені граби, клени, ясени, бархат амурський, гіркокаштан звичайний, горіх волоський, сумах пухнастий (оцтове дерево) тощо.
Зелені насадження Ужгорода – це результат творіння людських рук. Зберегти і збагатити їх повинно бути покликанням кожного мешканця міста.
Зроби рідне місто гарним! |
