Поглянь на карту півкуль і ти побачиш переважання синього забарвлення. Так – це водні простори, адже вода займає більшу площу, ніж суходіл на Землі. Воду можна назвати найкоштовнішим мінералом нашої планети. Справді, що може бути дорожче від води? Людина без їжі може прожити і два тижні, а без води максимум 4-5 дні. Немає жодного народу, у якого воду не вважали б матір’ю всього живого, цілющого і очисною силою родючості.
Людина з давніх - давен поселялась поближче до води на рівнинних територіях, тому не дивно, що наше місто зародилось саме в долині річки Уж. Ви, мабуть, неодноразово замислювались чому саме річка носить назву змії? Тут думки вчених розійшлись і ви можете облюбувати будь-яку із версій. Одні вчені - дослідники вважають, що її назва немає абсолютно ніякого відношення до однойменної змії – вужа, доречі на території Словаччини річка носить назву Уг. Лінгвісти доводять, що оскільки територія краю певний час знаходилась під впливом болгар, то назва ріки походить від слів «уголь»(вугілля) або «угол» (кут), або «узок» - вузький, мається на увазі вузька долина річки Уж. Не менш цікавою є думка походження назви від тюркських слів «унг», «онг»,що перекладаються як «правий», або від слова «уз – вода».
Річка Уж бере початок далеко в горах на північному заході Закарпаття біля підніжжя Верховинського хребта. Саме там на висоті 970 км два потічки Уж та Ужок зливаються в єдину річку, яка спочатку тече в широкій міжгірній улоговині, потім огинає західні схили Полонинського хребта, перетинає Вулканічний хребет і біля міста Ужгород виходить на рівнинну територію. Її протяжність в межах України 112 км. Вона впадає в річку Лаборець на території Словаччини. Її береги круті, висотою 1 – 2 метри, іноді до 6 – 8 метрів, дно у верхній течії кам’янисте, а в місті і нижче у берегів - замулене.
Порівняння давніх карт підказує нам, що людина змінила напрям течії річки в межах міста. З 1923 року почались планові роботи по урегулюванні течії річки, і це дало можливість вивільнити на правобережжі значні площі заболочених земель під забудову для нових кварталів. Від головної річки відходив рукав – Малий Уж, який протікав через центр міста в районі вулиць Підградської та Фединця і впадав у річку Уж біля сучасної площі Пушкіна. У 1936 році Малий Уж було засипано і небагато наших городян знає про такий цікавий факт історії.
Річка сьогодні – це справжня краса нашого міста, від неї завжди несе свіжістю та прохолодою. Жителі облюбували її береги для відпочинку, а малеча з радістю відвідує парк культури і відпочинку імені Горького, де на правому березі річки проходить Мала Закарпатська дитяча залізниця. Її довжина 1200 метрів, рухомий склад складається з одного паровоза і двох твердих пасажирських вагонів.
Ще в сиву давнину річку перетинали вбрід або на паромі, але люди згодом почали зводити мости. Перші мости згадуються в 1631 та 1690 роках. В наш час сім мостів різної конфігурації прикрашає наше місто. Найбільший міст – Великий, а по обидва боки від нього розташовані трохи менші мости – Підвісний та Пішохідний, потім слідують Підзамковий, Залізничний, Об’їздний, Боздошський. Окрім цього, в межах міста знаходиться ще п’ять невеликих мостів, що перетинають дериваційний канал.
Не завжди наша річка така спокійна, лагідна і чиста. В дні повеней та паводків вона вміє показати свій норовистий характер. В березні 2001 року рівень води в річці піднявся до історичної відмітки – більше 5 метрів. Вода вийшла з берегів і затопила значну частину правобережжя тим самим спричинивши матеріальні збитки населенню. Отже, надзвичайно актуальним сьогодні є питання не тільки охорони вод від забруднення, а й захист населення від стихії. Тому люди проводять розчистку її русла, нарощують старі та будують нові дамби. |
