24.9.05 22:15 alsysa

Дуже люблю українське кіно! Останнім часом перебуваю під враженням від "Меланхолійного вальсу"! І справді дуже глибока річ! Ваши думки про цей, та інші фільми... Давайте поговоримо про український кінематограф, та про його історію.

25.9.05 09:41 igordejak
Славна історія (принаймні є шедеври світового рівня) і трагічне сьогодення - ось як я це бачу. До речі ДЕ можна дістати нові українські фільми? На ДВД вони не виходять, по телебаченню їх не крутять, а в кінотеатрах наших один "Мазепа" йшов і то рік тому...

25.9.05 11:47 alsysa
Яущо чесно, не маю жодного поняття! Часто по украёнському каналу передають... Здається Укр-тв, чи що... Я й сама не можу знайти, ні на касетах, ні на ДВД! А і сторія дійсно дуже трагічна й велична! Згадаймо Довженка! Без слів...

26.9.05 09:44 Dara
Власне, я б не стверджувала з такою впевненістю, що в нашого кінематографа трагічне сьогодення, все ж таки певні результати наявні (у світі — високий відсоток країн, у котрих ВЗАГАЛІ ніякого кінематографу) А ми маємо "Золоту пальмову гілку" за документальний фільм "Подорожні" (Ігора Стрембицького) у цьому році. В минулому чи позаминулому Іллєнківська “Молитва за гетьмана Мазепу” взагалі скандал вчинила на Берлінале. А перед тим у 2003 році, в основному конкурсі того ж Берлінале, отримав Срібного ведмедя фільм українського аніматора Степана Коваля „Йшов трамвай №9” А хто про нього знає щось? У 2003 році фільм „Мамай” Олеся Саніна вперше представляв Україну на премії „Оскар”. Це я про останні роки кажу. Наша біда, а більше усе ж щастя, в тому, що Україна не знімає Ночних дозорів та Волкодавів, а також Бетменів та Міст Гріха, а знімає більше в жанрі ІНШЕ КІНО (все ж як не як українська школа Параджанова, Іллєнка та Осики зобов’язує, вже навіть не згадуватиму про Леся Курбаса та зовсім давніх).

26.9.05 09:45 Dara