|
 "Якщо ваша душа стікає кров’ю від рани, яка не заживе ніколи,
то ми можемо помінятися. І тоді моя душа плакатиме за вас, а ваша – за мене.
Поки ми не втратимо здатність відчувати, ми будемо мучити одного нашими стражданнями.
Рано або пізно ми збожеволіємо"
Кім Кі Дук
Якщо взяти й просто переказати сюжет, то фільм, безумовно виглядатиме, як середньостатистична чорнуха, принаймні усі елементи жанру присутні: маленькі дівчатка Йо Джін і Чже Йонг, які хочуть поїхати до Європи, вирішують назбирати грошей на квиток за допомогою проституції, одна домовляється з клієнтами, інша з ними спить, гроші складають у маленьку дівчачу скриньку.
Одного дня Чже Йонг, втікаючи від поліції, вистрибує через вікно і вбивається насмерть. Тоді Йо Джінг бере її блокнот, в якому та записувала свої думки про всіх своїх коханців, витягає із скриньки накопичені гроші і починає історію спочатку, тільки задом наперед: зустрічається з тими клієнтами, яким продавала своє тіло її подружка, займається з ними сексом і повертає їм рівно стільки, скільки вони свого часу заплатили Чже Йонг за сексуальні послуги. Однак про ці зустрічі випадково дізнається батько-поліцейський і починає карати всіх чоловіків, з якими зустрічається його донька. При цьому доньці він не каже жодного слова. Зав’язка, як зав’язка.
Однак, Кім Кі-Дук ніколи не знімає банальне кіно, в його фільмах немає просто сюжетів і просто подій. Є складні переплетіння смислів, доль, життів, душ.
Для Чже Йонг, яка відкрито і з задоволенням зустрічається з клієнтами, секс з чоловіками означає далеко більше, аніж просто гроші. Ставлячи собі в ідеал міфічну індійську проститутку Васумітру, котра за легендами використовувала секс, аби допомогти чоловікам досягнути просвітлення, Чже Йонг цікавиться сутністю кожного свого клієнта набагато глибше, аніж має цікавитися жінка, яка просто заробляє сексом гроші на квиток до Європи. Це безмежно дратує її подружку, позаяк Йо Джін, по-перше, вирощена батьком на християських традиціях та біблейських історіях, відчуває таку, майже типово християнську, вину за цю усю історію з квитками до Європи, а по-друге, вона закохана в свою подругу і ревнує її до усіх чоловіків. Після смерті Чже Йонг Йо Джін не просто повертає гроші клієнтам, вона сподівається, що цей своєрідний складний ритуал — повторення того ж самого розвитку подій, тільки в зворотньому порядку, — анулює все погане, що сталося, або ж на крайній випадок принесе їй полегкість, як приносить полегкість спокутування гріхів.
Батько, розбираючись з клієнтами дочки, одного вбиває, ще один вбивається сам, вистрибнувши з лоджії. Не винісши власної вини, він добровільно здається поліції.
Окрім конфліктів внутрішньої вини та реального життя, цей фільм, мені здається, все ж більше про самотність. Після того, як батько Йо Джін втратив свою дружину, в нього залишилася тільки донька. Після того, як Йо Джін втратила найближчу свою подругу, в неї залишився тільки батько. Вони двоє — і увесь світ проти них. І найболючіша лінія цього фільму навіть не в тому, що вони все ж не змогли уберегти один одного від біди, і навіть не в тому, що в будь-якої окремо взятої людини, в будь-кого з нас у цьому світі дуже-дуже мало людей, яких варто берегти, а в тому, що вберегти від біди когось взагалі майже неможливо. Кожен з своїм світом завжди залишається сам на сам.
Дуже сумний фільм, після нього ще довго щемить душа і хочеться схопити власну доньку на руки і втікати з цього світу куди-небудь далеко-далеко.
P.S. Дякую Тоні за надану можливість перегляду. |
