Фільм знятий за театральною п'єсою Фернандо Аррабаля,
одного з сучасних королів жанру абсурду.
Містичне місто Тар про яке розповідають легенди,
переживши не одну війну, вистояло,
саме там можна пізнати вічність,
відчути бескінечну велич всесвіту,
зрозуміти саме життя,
позбавитися від тяжких недугів...

Фандо, один з головних героїв, разом з паралізованою білявою красунею Ліз, шукає Тар, сподіваючись що в ньому дівчина зможе вилікуватися і народить йому багато дітей. Іноді йому доводиться тягнути її на власній спині, а іноді вона йому набридає і він кидає її, безпомічну і хвору, де попало, серед людей і в місцях непризначених для молодої паралізованої дівчини. Щоправда раз за разом він все ж за нею повертається. По дорозі їм зустрічаються найнеймовірніші люди. Дорога їхня довга і більше схожа на страшний сон.
Жахливо жорстокий фільм, не подіями, не вчинками, а власне емоціями. П'єса мені такою не здалася - абсурд як абсурд, а ось фільм, навіть не знаю. У житті не бачила щоб сюрреалізм впереміш з абсурдом - і при цьому в ньому стільки сенсу, жорстокого, але такого, дуже справжнього. Моментами здавалося, ось воно - хіба не ми от так йдемо і йдемо кудись у пошуках якогось чарівного Тара? А ще час від часу - хіба не ми от так чинимо з коханими людьми? Або не з нами так кохані люди? Бр-р-р.
І при цьому Алехандро Ходоровський зумів зняти в поєданні з цією жорстокістю абсолютно неповторну сюрреалістичну красу. Дивний-дивний фільм, про любов і садомазохізм (не в фізичяному розумінні цього слова), про марність пошуків раю.
Завдяки цьому фільму,Алехандро Ходоровський став єдиним режисером у світі, якому вдалося знищити цілий кінофестиваль, до того ж досить відомий. На фестивальній прем'єрі "Фандо і Ліз" озвірілі глядачі влаштували погром в кінозалі; Ходоровського натовп збирався лінчувати, але той врятувався, сховавшись в багажнику лімузина. Після цього скандалу в 1968 році фестиваль в Акапулько закрився назавжди.

Читати Дарину фільмотечку на форумі оновленої Колиби