Історію сала ми детально розповіли в матеріалі до рецепту Закарпатської папрікашки Хто ж усе таки винайшов сало?

Що ж стосується солонини на рожні – то це страва пастуша. Бідний закарпатський люд, на відміну від панства, доступ до м’яса мав тільки на свята, зате сало було одним з найбільш популярних продуктів. Разом з куснем чорного хліба його брали з собою на роботу в поле чи до лісу.
Легенда розповідає, як панський свинопас якось увечері після того, як позаганяв свиней у загороду, розклав собі вогнище і вирішив повечеряти. Взяв кусень хліба, хотів було покласти на нього шмат сала, але раптом у лісі щось завило, свинопас налякався і сало випало від нього у вогонь, а хліб поруч з вогнищем. Чоловік, трохи заспокоївшись, відламав від дерева гілляку, підчепив нею добряче обсмалене сало, з якого крапав на землю смалець і аби не переводити безцінний продукт, швидко поклав шмат на хліб. Таким спонтанним чином винайдена страва дуже припала йому до душі, тому наступного дня він розповів про неї іншій панській прислузі. Невдовзі солонина смажена на дерев’яних прутах стала дуже популярною серед закарпатців.
Сьогодні солонину на рожні найчастіше готують, відпочиваючи на природі. А також за стародавніми традиціями, працюючи в полі чи в лісі або випасаючи худобу.

Для цього потрібно шматок копченої чи соленої солонини — сала (100-150 г на порцію) та хліб. Розкладують вогнище з сухого гілля та дров (крім хвойних). Із сирої палички ліщини чи іншого дерева роблять рожен і настромлюють на нього солонину. Хліб нарізують скибками і кладуть на чистий папір. Коли дрова перегорять і не димітимуть, рожен із салом кладуть на підпору й постійно повертають солонину, щоб із неї витікали краплі жиру. Цим жиром змащують скибки хліба, присолюють і їдять гарячим разом із розрізаною на шматки смаженою солониною. Овочевими додатками можуть послужити цибуля, редиска, редька, огірки та помідори, а напоєм - столове вино або свіжа джерельна вода.