Жовтий місяць, як діточа лобда
кукать звонка через облак дну,
машлик муцно ня здавив за горло -
голова ми спухла, як гордув.
Я танцюю танґо з хромов дамов,
скоро рано - вже би йти дому,
вупив'им два погари "Чінзано",
думам си, як даму зухаблю.
Вже пушли дому остатні гості,
дале грає радійов нам двом:
я танцюю з найхромішов дамов,
з хромов лабов, з міні-віґаном.
Не памнятам, як сьме са вбалили,
Ленжиме на дільох горізнач,
думам си, чи вже сьме са любили
ци ші лем маю вупхати "клепач".
Із бідов якось сьме са зліпили,
Лаби са сплели, як мотузки.
Мам серинчу: в неї єдна хрома —
Легше буде свої два найти.
1979 р. |
