Знаєте, дуже добре, що Стругацких я читала давно,
майже не пам'ятаю Сталкера з книжки і він мене не відволікає.
Зрештою, із спогадів Аркадія Стругацкого виходить, що чиню правильно.

"Вітер тут не випадковий. Він відсилає нас до вітряних млинів, а через них – до Сервантеса з Дон Кіхотом.
Це ж Ла Манча, як не як. Я хочу, щоб розумні глядачі зауважили цей образ у "Volver".
Вітер дме в Ла Манчі постійно. Я вважаю, що саме він робить її жителів такими божевільними у всіх сенсах.
Вітер вплинув і на мене, я надемоційний, і періодично виникають ситуації,
коли я елементарно не здатний себе контролювати" – каже Альмодовар в одному зі своїх інтерв’ю.

Архів Дариної фільмотечки

Як каже моя добра подруга Кіра, котра зараз веде курси теорії кіномистецтва в столиці сусідньої держави, для того аби вчасно переосмислювати власне життя їй достатньо час від часу дивитися-передивлятися фільми двох режисерів — Віма Вендерса та Бюнуеля. Я би до цього списку додала ще Інгмара Бергмана. Для себе виключно.

Цей фільм — спокій і гармонія якогось величезного,
майже всесвітнього (від слова Всесвіт), масштабу
і при цьому дивної простоти.
Як стверджувала анотація до фільму,
стрічка проста, як кола на воді, чудова, як ієрогліфи гілок в тумані
і мудра, як осінній лист, прибитий вітром до статуї Будди.
Ще ніколи й ні з ким я не була настільки згодна.