|
|
|
| |
Золото, скарби
|
Золоті рудники в Банських горах |
|
|
Років двісті тому, а може, й триста, на горах, що між Лугом, Косівською Поляною й Діловим, була полонина. Влітку там випасалася худоба бичківських багатіїв. Власником полонини був мадярський піп. |
|
Детальніше...
|
|
Про скарби опришків у Довгому або Чому в пивницю можна зайти лише у великодню п’ятницю опівночі |
|
|
Старі люди зберегли оповідь про своє рідне село Довге. Спочатку воно називалося Довгий. Ця назва пішла від скали, яка довга до двох кілометрів. Давно, коли лісами гуляли опришки, то вони мали й тут, у Довгім, своє місце. Зношували гроші й всякий золотий посуд, що його позабирали від панів. |
|
Детальніше...
|
|
Золото в Смерековому камені |
|
|
Недалеко від Ільниці, на північ, в Ільницькім лісі, є великий камінь. Називають його Смерековим. Він дуже великий, а висота його сягає понад сто метрів. |
|
Детальніше...
|
|
Полонина Чорна або Як опришки віддали золото чортам |
|
|
На північ од села Брустур, тепер Лопухова, є полонина Чорна.
Давніше на цій полонині жили опришки. Вони були такі міцні, що корову або коня легко понесли аж на полонину. На полонині мали вони пивниці. А що довго панували тут спокійно, наносили до цих пивниць велике багатство. |
|
Детальніше...
|
|
Чому гора зветься Кобила і що за скарб схований в печері біля Кобилецької Поляни |
|
|
Блукаючи лісами, втікачі з Галичини й Буковини натрапили на поляну, біля якої зливаються дві гірські річки. Тут можна було випасати худобу. Та й води вдосталь. Поселилися на тому місці й жили собі — гадали, що ніхто їх ніколи не знайде, і служити панам не доведеться. |
|
Детальніше...
|
|
|
Скарби під Щербатим каменем |
|
|
Колись у Мукачеві на околиці міста жив собі у невеличкій хижці бідний гончар. Жінка його поралася на обійсті, а він від самого ранку до пізнього вечора сидів біля гончарського верстата, круг якого крутив босими ногами, а в той час ліпив руками усякий посуд: і горщики, і миски, і глечики, і корчаги на вино... |
|
Детальніше...
|
|
|
Про скарби в Келеменовій горі і чому донині заборонено їх шукати |
|
Біля Боржави, між селами Бенею і Квасовом, є невелика гора, що зветься Келеменова.
Люди повідають, ніби ще в ті часи, коли на наш край напали татари, тут було викопано яму, де поховали пани свої скарби і переховувалися самі. Але грошей пани взяли багато, а наїдку мало,— жаліли місця. Так і повмирали з голоду та спраги. |
|
Детальніше...
|
|
|
Про скарби в горі Кам’янці |
|
|
На північ од Нижнього Синевира поступово підвищується гора Кам'янка.
Давно, дуже давно, коли там, де Нижній Синевир, були густі ліси, оселилися тут розбійники. Вони були такі сильні, що коли йшли на розбій, то від господаря взяв хоч котрий з них вола на плечі й одніс куди лиш хотів. Потім ходили аж до великих міст, там розбивали цілі скарбниці та носили у склепи під Кам'янкою. Виграбували не один монастир і не одну церкву привели на глум. |
|
Детальніше...
|
|
|
Про кам’яну козу у Фанчикові |
|
|
Там, де нині село Фанчиково, колись був пустир. Десь там, на вищих місцях, оралося й сіялося. А про заболочені кусники землі ніхто не думав. Зарослі терном та глодом низини були справжнім раєм для лисок та зайців. Раз, двічі на рік тут з'являлися кочії великих панів, які приїжджали на лови, а іншим часом звірина жила, як їй любилося. |
|
Детальніше...
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
