Червоний болгарський перець
часник
петрушка
олія, сіль, лимонний сік (або оцет)

 Фото з цікавезного форуму АВС cooking, де цей рецепт приготували наші читачі.

Найпоширеніші кольори болгарського перцю – червоний, жовтий і зелений. Але це ще не все – є перці і яскраво-оранжеві, і темно-фіолетові, майже чорні. На смак всі вони достатньо схожі, але відмінності є: червоний - якнайсолодший, зелений - посвіжіший, жовтий і оранжевий десь посередині.
Болгарський перець належить до найстаріших овочів, йому вже більше 9-ти тисяч років. Батьківщина перцю – Центральна Америка. Саме звідти його доставив до Європи Христофор Колумб. Першою європейською країною, що почала вирощувати заморську чудасію, стала Іспанія. Через Іспанію і Португалію він «проник» до Туреччини, а вже пізніше «переселився» на територію сучасної Болгарії. І не випадково його у нас називають болгарським перцем, на відміну від самої Болгарії, де його називають просто солодким. Тому що саме болгари завезли його в кінці XVII століття на територію України та Молдови. «Благопрохладний квітник або травник» (саме так вперше згадується болгарський перець в старослов'янських літописах), став популярний, напевно, завдяки тому, що протягом багатьох століть ріс і культивувався в найтепліших і родючіших куточках землі, вбираючи в себе всю енергію сонця. А всім знайому назву перець отримав завдяки праці болгарських селекціонерів, стараннями яких були виведені солодкі, великоплідні сорти.

1 кг картоплі
40 г борошна
100 г цибулі
2 яйця
4 зубчики часнику
сіль, перець чорний мелений, сметана.
Якщо в піст, то готувати без яєць і залишити в картоплі більше соку з крохмалем, який не даватиме кремзикам розвалюватися. 

Картопляні оладки під різними назвами існують у багатьох світових кухнях, оскільки це проста, дешева, смачна і дуже калорійна страва. Українські деруни, чеські Bramborákі, литовські цепеліни, німецькі Kartoffelpuffern, швейцарські Rösti, єврейські латкес – все це варіанти прадавніх білоруських драників, звідки, власне, ця страва і пішла світом.
Існує навіть думка, що картопля завжди росла на родючій білоруській землі, ще до того, як її привіз до Іспанії Колумб. Звісно така версія маловірогідна, проте без картоплі білоруську кухню й справді уявити складно. Настільки, що не дуже зрозуміло, чим саме харчувалися білоруси до відкриття Америки.