1 кг борошна вищого гатунку
3 яйця
1 ложка смальцю з-під копченого сала
250 г шкварок
0.5 кг жирного некислого коров'ячого сиру, добре зцідженого,
0.5 л сметани

Прадавня угорська страва з категорії "Проста їжа". Зазвичай страви з цієї категорії вигадували селяни, в даному конкретному випадку вівчарі та пастухи, і всі вони є чудовими класичними прикладами того, як можна нагодувати велику сім’ю при найменших затратах. Турош чусо замикає Сімку всесвітньо відомих угорських страв, що вважаються культурною спадщиною Угорщини.
Закарпаття з часів Австро-Угорщини цю всесвітньо відому Сімку вважає також частиною власної культурної спадщини.
Страви Сімки:
1. Гуляш-левеш. 2. Гуляш-перкельт. 3. Гуш-левеш (куряча поливка). 4. Голас ли (уха). 5. Чірке-попрікаш. 6. Богачі. 7. Турош-чусо

400 г борошна, 80 г молока, 40 г цукру, 160 мл води, 120 г повидла, 20 г дріжджів, 2 г солі;
для соусу: 120 г масла вершкового, 60 г сухарів мелених, 30 г цукру.
Пісні гомбовці робляться так само, тільки без молока 

Відкриттю дріжджового тіста людство зобов'язане скіфам та щасливій випадковості. Легенда розповідає, що дріжджові клітини абсолютно випадково потрапили в прісне тісто, з якого планувалося пекти коржики, і раптом ожило, почало дихати і підніматися. Можна собі уявити, наскільки були приголомшені перші свідки цього дива. Довгі сторіччя потому люди не знали причину бродіння тіста, але це не заважало їм з успіхом користуватися плодами життєдіяльності мікроскопічних грибків. Просто залишок приготованого тіста – закваску – берегли, мов зіницю ока, так само, як колись берегли вогонь печерні люди. На цій заквасці робили нове тісто, і нову закваску передавали потімвід хати до хати.
Закарпаття познайомилося з дріжджовим тістом, вірогідно, десь з 7-го по 4-те століття до н.е., в часи, коли скіфські племена проживали на території сучасної Румунії і здійснювали активний вплив на племена сусідів – фракійців, які населяли Закарпаття.
Запарювати ж дріжджове тісто і робити з нього не хліб, а кнедлі, закарпатців навчили чехи. А за часів Австро-Угорщини під впливом угорсько-австрійської кухні, закарпатці почали готувати гомбовці – фарширувати дріжджове тісто солодкими фруктовими начинками (переважно свіжими сливами з корицею або сливовим лекваром), формувати кульки і відварювати так само, як кнедлі, у воді або на парі. Слово "гомбовці" з угорської означає "кульки".

Для приготування 1 кг такої торгоні потрібно:
борошно 870 г,
яйця 4 шт.,
вода 180 г,
сіль 15 г.

Один з найпопулярніших закарпатських гарнірів до м’ясних страв - торгоня - веде свою історію з прадавньої угорської кухні – а саме з найбільш відокремлених періодів її історії, що сягає корінням до самої колиски угорського народу – підніжжя Уральських гір, де ще й донині можна знайти деякі її сліди. Як у період великого переселення народів, так і ще раніше, угорські племена вели кочовий спосіб життя. Хоча ми не маємо в своєму розпорядженні достовірних письмових даних, але все таки можна припустити, що для своїх тривалих переходів ці племена наперед заготовляли їжу, яка добре зберігалася, і котру можна було легко і швидко приготувати. Одне така страва, крім славнозвісного бограчу, яка збереглася від прадавніх угрів, існує і донині в сучасній угорській кухні і відома під назвою торгоня.  Це - сушене тісто, що виготовляється удома, а потому висушене прямо на сонці і перед вживанням зварене у воді. Торгоню замішують на воді з яйцями, а потім з крутого теста роблять кульки величиною із горошок, які після висушування дуже добре зберігаються. Під вельми схожими назвами (тархана, тахане)  ми торгоню зустрічаємо на Кавказі, в Монголії, в Персії, на Балканах. Підсмажену в жирі з цибулею і з червоною паприкою і потім зварену у воді торгоню подають як гарнір до м'ясних страв, приправлених паприкою. 

Для начинки: 0,5 кг помитих підсушених, почищених від кісточок слив
дрібка кориці, цукор-рафінад (дрібний) або мед
Для тіста: 800 г картоплі, 1 яйце, 30 г вершкового масла
200 г борошна, сіль
Для соусу: 100 г сухарів, 30 г вершкового масла, 100 г цукру
кориця, сіль