Про вісім найцікавіших подій – під катом, а спочатку про наше закарпатське. Отже, чим багатий день 28 лютого для Закарпаття?
В 1938 році відкрилася мукачівська “Драматична студія” ім.Федора Корятовича.
В 1905 році в міській управі було вирішено будувати обласний театр (нині Ляльковий театр).
В 2005 через сніжну завірюху 11 населених пунктів Закарпаття залишилися без електрики.
Рік тому депутати — представники Народного блоку Литвина — вчинили скандал:  демонстративно покинули сесійний зал Ужгородської міськради, а в Києві в Палаці "Україна" закарпатка Квітослава Левко виборола титул віце-Міс Україна-2006.

8 НАЙЦІКАВІШИХ ПОДІЙ 28 ЛЮТОГО
на погляд "Колиби"

8. 1525 - страчений іспанським конкістадором Кортесом останній імператор ацтеків, нині національний герой Мексики Куаутемока.
До того Куаутемок був узятий в полон і підданий тортурам для вивідання місця схову ацтекського золота. Мусимо зауважити, таємницю Куаутемок так і не відкрив. Тіло його спалили, аби ніщо й ніколи не нагадало людству про могутність колишній індіанської імперії. Однак зусилля іспанців виявилися марними. Через не так вже й багато років в головному місті Мексиканської республіки, на руїнах старого Теночтітлана, мексиканці поставили Куаутемоку чудовий пам'ятник, який стоїть і донині. Поза тим Кортесу ніде у світі жодного пам’ятника нема. Існує, отже, ота славнозвісна вища справедливість, щоправда ацтекам вже від неї ні холодно, ні жарко.

7. 1835 - фінський Гомер, фольклорист Еліас Ленрот випустив у світ перші 32 руни карело-фінського національного епосу «Калевала».
Тут важливо сказати, що "Калевала" у письмовій формі побачила світ, порівняно з іншими давніми епосами, пізно, в першій половині XIX століття. При цьому за змістом того фольклорного матеріалу, який вона увібрала в себе, її вважають набагато архаїчнішою навіть за найстародавніші із світових епосів ("Іліаду" та "Одіссею", а також староіндійські "Махабхарату" і "Рамаяну"). Про що це свідчить? Про те, що фінни не змінюють темпів свого життя ні за яких обставин, - для того аби перевести свій епос з усної форми у письмову, їм знадобилося більше тисячі років. Пригадуєте анекдот про ганьбу фінської нації  гонщика Міку Хакінена? Це майже та ж сама історія.

6. 1908 - автор теорії відносності Альберт Ейнштейн отримав посаду приват-доцента в Бернському університеті.
Нічого дивного, на перший погляд. А насправді отримав він цю посаду лишень з другої чи з третьої спроби. Не брали його туди й квит. Навіть вчений ступінь доктора філософії, котрий він мав з 1905 року, не допомагав. Репутація дурня й п’яниці, що хвостом тягнулася за ним ще з юнацтва, все псувала. Про нього розповідали усілякі різні історії, на кшталт того, ніби він якось, з бодуна натиснув не ту кнопочку на лабораторних заняттях і висадив у повітря абсолютно унікальне фізичне обладнання, за що заслужив від знаменитого професора фізики Вебера репліку: "Ну і бовдур же ви, Ейнштейне!". Поза тим, як бачимо, ця репутація аж ніяк не завадила йому зрештою стати одним з найзнаменитіших фізиків, чиї роботи зробили величезний вплив на розвиток нашої цивілізації.

5. 1950 – курс радянського рубля став обчислюватися за курсом золота, а не долара.
Історія розповідає, ніби Сталін доручив вченим порахувати курс рубля по відношенню до долара. Після того, як у них вийшло сім рублів до одного, Сталін зауважив сердито: "Я все-таки відчуваю, що це не сім, а чотири рублі". На відчуття Сталіна варто було зважати, якщо вчені хотіли зберегти власне життя, тому було вирішено рахувати рубль не за курсом долара, а за курсом золота. Подаючи  указ  на  підпис  Сталіну,  міністр  фінансів  все ж наважився відмітити, що  цей  курс  сильно  завищує  рубль  і  викличе  незадоволеність іноземців, вимушених обмінювати долар всього лише на 4 рублі.  Сталін сказав: "Досить їм і так". Зрештою з тих самих пір, вірогідно, і повелася радянська мода підтримувати грошову одиницю на свідомо завищеному рівні з міркувань престижу. Радянського Союзу давно вже нема, а грошова одиниця, чий курс ніби й високий, але купівлеспроможність її при тому фантастично низька, в наявності й до нині. Неважливо, як там вона називається, рубль чи гривня.

4. 1956 - у США запатентований мережевий кабель для комп'ютерів.
Це я навіть не коментуватиму. Сиділи би ми ото нині з вами в інтернеті, якби не той кабель. Ага!

3. Цього дня у 2005 році нами, - українцями при свідомому розумі, - було вирішено, що на 50-му ювілейному пісенному конкурсі “Євробачення-2005” Україну представлятиме група “Ґринджоли”.
Де були наші очі? Історичний момент: перша і поки що єдина спроба виїхати на політиці в шоу-бізнес. Бо ж зазвичай всі чинять якраз навпаки, на шоу-бізнесі намагається виїхати в політику. Зрештою, мушу сказати, що на тлі перспективи Євробачення з Сердючкою, Гринджоли ще нічого – хай би були.     

2. Цього дня 2006 року в Києві з’явилися сірники, на яких з одного боку зображений бюст міліціонера під рядками "Міліція з народом", з іншої - перекреслена зв'язка ключів з підписом "Скорочено на 20% кількість крадіжок".
Чим ми гірші за Київ, що нас такими сірниками обділили? Хочу сірники, які мене берегтимуть.

1. Цього самого дня там само, в Києві, провідний фахівець медичного центру "Богдан", професор, доктор медичних наук Андрій Слюсарчук, у присутності представників Книги рекордів Гіннеса і Книги рекордів України, встановив два світові рекорди людської пам'яті.
По-перше, він запам'ятав число Пі до тисячної цифри після коми, а по-друге, запам'ятав за дві хвилини і відтворив вибірково 5100 цифр. Ось так! Це вам не фанки їсти!

Знущалася над подіями Інга Деяк 

НАРОДИЛИСЯ:
1921 - Юрій Боролич, прозаїк. Народився у с.Великий Березний.
1896 – Леонід Бачинський,  професор природознавства, працював при торговельній академії в Ужгороді, потім у гімназії, народився в Січеславі (Запоріжжя).
1940 - Михайло Беліков, український кінорежисер, голова Спілки кінематографістів України
1979 - Андрій Несмачний, український футболіст, захисник "Динамо" (Київ) та збірної України