Здається, овеча бринза на Закарпатті була завжди. Відколи перші люди почали випасати в Карпатах овець, вона міцно зайняла місце не тільки в закарпатських шлунках, а й стала невід’ємною частиною гуцульської душі. Гуцули – чи не єдина група українського етносу, для якої вівчарство завжди було провідною галуззю господарства. І хоч бринзу, зазвичай, готують цілий рік, однаково доба її – осінь, святковий період для всіх жителів Карпат. З полонин повертаються з отарами чоловіки. Вівчарський сезон закінчився і після розлуки з дружинами, матерями, доньками годиться святкувати радість зустрічі, фестивалити, запрошувати гостей, демонструвати різноманітні вівчарські вміння, у тому числі виготовлення якнайсмачнішої бринзи та приготування різноманітних гуцульських страв з її використанням.

Бринзу споконвіку готують виключно чоловіки, бо вівчарство — справа чоловіча.

Спочатку доять овець. Одна вівця дає молока від склянки до півлітра. Молоко проціджують через читину (смерекове гілля та марлю) у великі дерев'яні чани-путери. Заквашують клягом — спеціальною сироваткою з молока, що вурдиться в шлунку молодого ягняти (на 50 літрів дають столову ложку). Путери ставлять біля вогню і помішують родину колотівкою – саморобною дерев’яною палицею із закрутками на кінці. У чанах з'являються згустки сиру, там їх і зліплюють докупи руками. Зібраний сир підвішують чи викладають на сонці. Це — будз.

Через тиждень вигрітий і вистояний будз перетирають із маслом та сіллю. Оце якраз і є справжня бринза.

Закарпатці консервують бринзу — закладають її в посуд і зберігають у прохолодному місці або в холодильниках. З часом бринза набуває пікантної гірчинки. Сироватку, яка лишилася у бочці, господар збирає у невеликий казанок і варить її півтори години. З сироватки утворюється ще один вид сиру — вурда. Улюблена страва гуцулів – банош. Вона дуже смачна й дуже ситна. Їдять банош по-всякому – і з кислим молоком, і з грибами, і з шкварками, одним словом, кому з чим заманеться. Але одне правило непорушне вже багато століть – з чим би ви його не їли, бринза мусить бути завжди, бо банош без бринзи – кулінарне непорозуміння.

Страви, які в Закарпатті обов’язково готують з бринзою:

Банош

Мамалига

Токана

При використанні матеріалу посилання на Колибу обов’язкове. Всі права застережено.