В Марамороській котловині, при впадінні Ріки в Тису, підноситься гора висотою 150 метрів, на якій височіють 14-метрові руїни легендарного Хустського замку-фортеці. Історія його чи не найбільше за всі інші закарпатські замки переплетена з легендами та народними переказами.
Одна з таких легенд приписує спорудження дерев’яної будівлі Хустського замку розбійникам (точної дати й імені засновника замку в історичних документах не збереглося). Можливо, на самотній горі біля злиття Тиси з Рікою справді була якась невелика розбійнича фортеця, звідки можна було безкарно нападати на каравани, що йшли “соляним шляхом”. З іншого боку, закарпатські замки часто завдяки самим магнатам ставали розбійничими гніздами, звідки ті нападали один на одного, грабували й убивали підданих, і тому народні легенди називають їх розбійницькими.

Там, де Тиса виривається з лещат Хустських воріт, посеред долини, на продовгуватій скелі видніються сірі, з фіолетовим відтінком, руїни стін і вежі Королевського замку Нялаб – одного з найстаріших замків Закарпаття.

Якщо подорожувати рідною Україною, уважно подивившись на карту, що впаде у твої очі - це безліч назв сіл, містечок, міст. Скільки їх багато! І у кожного своя історія, а багато з них залишили про себе пам'ять і стали нашими національними святинями. Є такі святині і у твоєму місті. Ужгородці мають чим гордитися: уже в XII ст. їхнє місто знав увесь цивілізований світ!

Нарцисове море нині вже відцвітає і виглядало трохи втомленим. А ще досить таки беззахисним перед ордою туристів, що недільним післяобіддям ринула у квітковий рай за незабутніми враженнями.
Наші тати й мами пригадують часи, коли білий з жовтими краплинами килим простягався долиною Тиси від Хуста аж до Тячева, долиною Ріки в районі села Ізи, і в теперішній Долині нарцисів на всіх її 256-ти гектарах. Тим, хто тут бував один або два десятки років тому, важко описувати свої відчуття. Кажуть, що видовище було неймовірним і зачаровувало на все життя. Тепер про ті казкові часи нагадують лишень старі фото та малюнок на інформаційному стенді. Можливо, коли-небудь, при розумному господарюванні, його ще побачать наші діти. А нам поки що залишається насолоджуватися тим, що є, – двома десятками нарцисових острівців загальною площею 10 га. Поза тим навіть ці острівці – магічна картина, якої не побачиш більше ніде у світі. Про альпійські луки, що на висоті як мінімум 1000 м, згадувати не будемо, оскільки туди тяжко дістатися навіть тренованій людській нозі.